"Був встановлений як нагадування, що ми тут без Москви не впоралися би": в Києві демонтують монумент "Дружби народів"

5

Сьогодні, 26 квітня, у Києві близько 13.00 розпочали демонтаж частини ансамблю Арки дружби народів на території Центрального парку.

Про це повідомляє кореспондент Gazeta.ua

Монумент встановили 40 років тому до 60-ліття заснування СРСР та з нагоди святкування 1500-річчя Києва. Складається з трьох елементів - 35-метрової арки та двох скульптурних композицій. Першими приберуть скульптуру з фігурами двох робітників - українця та росіянина, що тримають орден "Дружби народів" і символізують "возз'єднання України з Росією".

"Своє ставлення до України Росія "ознаменувала" звірячими вбивствами мирних українців, знищенням наших міст і селищ, прагненням знищити нашу державність. 8 метрів металу так званої "дружби двох народів" будуть прибрані з центру Києва", - заявив мер столиці Віталій Кличко.

Питання переосмислення Арки точаться уже кілька років. До пісенного конкурсу Євробачення-2017 року її тимчасово прикрасили кольорами веселки. Інсталяцію називали "Arch of Diversity" - Арка розмаїття. А 2018 року на арці митці доповнили її декоративним елементом - "тріщиною". На той час РФ 4 роки РФ вела війну на Донбасі й незаконно утримувала українських політв'язнів Олега Сенцова та Володимира Балуха.

Групу фігур за мотивами Переяславської Ради, що також входять до ансамблю "Дружби народів", демонтують пізніше. В її центрі — Богдан Хмельницький і московський посол боярин Василь Бутурлін. Міська влада планує закрити композицію споряджувальними матеріалами, а згодом розібрати. Саму 30-метрову Арку дружби народів планують перейменувати і підсвітити кольорами українського прапора.

Gazeta.ua запитала думку експертів щодо демонтажу радянської скульптури та долі пам'яток, які транслюють схожі меседжі.

 

ТРІЩИНА У ДРУЖБІ НАЗАВЖДИ

Діана Попова, екс-директорка "Департаменту культури КМДА", кандидат історичних наук.

"Цей монумент точно підлягає декомунізації. Раніше цього не могли зробити через багато політичних чинників, маніпуляцій на цю тему. Бо хоч після Майдану ми позбулися комуністів, але в нас лишились дуже велике проросійське лобі, що було підкріплене російськими грошима. І воно зараз нікуди не ділось, просто трансформується - партію ОПЖЗ вже перейменували. Тому саме зараз найкращий момент, щоб позбутися врешті цих рядянських рудиментів.

 

А от саму арку, яка є пам'яткою історії та монументального мистецтва, варто залишити. Багато киян до неї звикли, але потрібно працювати над переосмисленням.

Це важливий момент для великої інтелектуальної роботи, не тільки науковців, а широкого культурологічного суспільства. Просто перейменувати замало, треба їй надати нового символічного значення. Коли я очолювала департамент - заклеїли арку кольорами веселки. Це була нагода переосмислити арку, щоби вона втрачала сакралізацію. Коли наклеїли "тріщину", - я сказала, що зніму її тільки тоді, коли закінчиться війна. Мене тішить, що елемент досі там, бо ця тріщина на дружбі між народами залишиться навічно".

МУЗЕЙ ТОТАЛІРИЗМУ І ОКУПАЦІЇ

"Сама скульптура трудящих є пам'яткою національного значення і поки не будуть оформлені належним чином всі документи Міністерством культури, то її демонтаж має бути тимчасовим. Сподіваюсь, що ця скульптура вже ніколи туди не повернеться. Я радила б її зберегти для якогось музею тоталітаризму і окупації, щоб потім показувати прийдешнім поколінням.

Сподіваюсь, що підключиться Міністерство культури і вирішить це питання. Питання створення такого музею уже піднімали. Навіть пропонували його облаштувати на території ВДНГ, яка є власне вся у радянському стилі, але поки вона на балансі Державного управління справами", - розповіла Діана Попова.

Експертка наголосила, що у час війни люди діють емоційно, зносячи монументи, які, ймовірно, не підлягали би ані декомунізації, ані руйнуванню в мирний час.

"У час війни люди діють гостро. Разом із радянськими пам'ятниками демонтують і монументи російським поетам і письменникам. Знесення пам'ятників Пушкіну і Булгакову - це абсолютний прояв більшовизму. Це убого і неприйнятно. Булгаков киянин, він тут жив і творив. Як маємо позбутись його музею? Чи знести пам'ятник, встановлений вдячними земляками. Це дикість, яку проявляють деякі публічні особи. Це зводиться до абсурду. Також я проти того, щоб демонтували герб із Батьківщини-матері. Бо це герб неіснуючої країни, яка не несе нам загрози. Можна, звичайно, замінити його на тризуб - але це точно не першочергове завдання, бо дуже дорого коштуватиме.

Так само і двоголовий орел на дзвіниці Києво-Печерської Лаври - це частина історії. Ми не можемо змінити те, що було десятки років тому. Є багато комуністичних символів і в урядовому кварталі, офісі президента, Кабінеті міністрів, в усій країні по будівлях сталінського періоду. Діє спеціальний закон, де для пам'яток робиться виключення. Тому, якщо пам'ятки мають історичне чи естетичне значення, то воно переважає над ідеологією. Але треба зняти символіку, де це можливо це зробити, не порушивши естетики і не знищивши самої пам'ятки", - додала Діана Попова.

 

ІДЕОЛОГІЧНИЙ МЕМОРІАЛ

Василь Михальчук, історик і журналіст, колишній В.о. завідувача краєзнавчого музею в компанії "Вишгородський історико-культурний заповідник".

"Монумент Дружби Народів відкрили у 1982 році. До цього на його місці стояла Літня естрада, зведена ще 1901 року у формі мушлі. Не було сенсу зводити там цього комплексу, оскільки пам'ятники "дружбі народів" ставили масово у 1954 році до 300-ліття Переяславської ради, де Україна увійшла в склад Московщини.

Мистецької цінності у цьому ніякої. Це суто ідеологічний меморіал, який встановлений радянською владою з метою нагадування, що ми тут без Москви не впоралися би. Гляньте на скульптурні групи трудового класу - тримають орден "Дружби народів" та багатофігурну стелу за мотивами тієї ж Переяславської ради. Були вже меморіали тій Раді. І ювілей був - нащо встановлювати схожий меморіал в ювілей Києва. Дурня повна. З позитивного - там гарно тоді обладнали майданчик з неймовірними панорамами міста. Однак самі оті скульптури в стилістиці соцреалізму мистецької цінності не мають.

 

Зазвичай після демонтажу такі скульптури відправляють у музеї або продають на аукціонах. Ми не більшовики, які все переправляли, розбивали. Тому я би цю композицію передав або в майбутній музей окупації України, або віддав би на безкоштовній основі РФ. Хай забирають. Можна вивезти їх на кордон з країною-агресором і обміняти ці скульптурні елементи на людей або на наші історичні цінності. Якщо вони так переживають за ідеологію свою, то хай забирають на здоров'я.

Арку легко можна використати з будь-якою метою, точніше надати їй нового ідеологічного значення. Можна використовувати, як артоб'єкт, підсвічувати - варіантів маса. Коли там не буде отієї радянщини з орденами - суть арки легко змінити. Можна назвати - Зруйнованій Дружбі, Дружбі українців, Монумент толерантності, Шлях Перемоги".

НА МІСЦІ РАДЯНСЬКИХ ПАМ'ЯТНИКІВ - ВСТАНОВИТИ УКРАЇНСЬКІ?

"У Києві окремі споруди радянські є шедеврами, навіть епохи архітектурного модернізму. "Тарілка" на Либідській, крематорій на Байковому, готель "Турист" на Лівобережці. Хай такі споруди функціонують. Вулиця Хрещатик взагалі має бути визнана об'єктом ЮНЕСКО, над цим кілька років працюють. Він післявоєнний символ відбудови України. Там в оздобленні фасадів домінують українські мотиви, а ось на окремих адміністративних будівлях є символи радянських урядових органів. Якщо на фасадах є елементи радянського прапора, герба, символи органів влади, то це треба прибрати в першу чергу. Усілякі зображення орденів також. А як бути зі скульптурами робочих? На мій погляд, хай би лишались - ми ж усі робітники, або селяни.

Варто прибрати монументи революції 1917 року, як от на Арсенальній. Прибрати радянські таблички, те саме стосується і пам'ятника Щорсу. Він цінний тільки тим, що там гарно виконаний кінь на якому сидить та скотина. Тож тут доцільно було би прибрати з коня Щорса - і замінити його на Петлюру, іменем якого називається сусідня вулиця.

З "Батьківщиною-матір'ю" все просто - герб прибрати зі щита, а скульптуру лишити. Вже давно туристи хочуть її бачити. А нам заробляти треба буде після війни, на всьому. Тут кажу чисто з прагматичної точки зору. Нам не вистачає пам'ятників нашій історії, тому ж Петлюрі, Мазепі. Останній для Києва зробив стільки, що на колінах треба йому поклонятися. А де меморіал Петру Могилі? Вважаю, треба створити дві окремі програми. Перша - направлена на остаточну декомунізацію пам'яток, друга - на створення цілого ряду монументів присвячених нашим видатним діячам. Бо те, що знесли, потім треба чимось заміняти. А заміняти в нас є чим", - додав історик.

279

столичних об'єктів, які пов'язані з країною-агресором та її союзниками, планують перейменувати. Зокрема, такі як вулиця Московська чи площа Амурська. Деякі назви можуть бути переосмислені - наприклад, вулиця Білоруська, адже в Україні живе широка діаспора білорусів, які втекли від режиму Лукашенка, також є білоруські добровольці, які воюють на боці нашої країни проти російських загарбників. Водночас оперативно змінювати таблички на будинках після перейменування не планують - такі витрати не на часі.

×