"Це не тьотя... це Мілєвський" - вийшла нова книга Сашка Ушкалова "Жесть"

 

Нова книга Сашка Ушкалова - це життєві, веселі і парадоксальні новели. "Жесть" складається з 11 оповідань. Ілюстрації до них малювала художниця Марися Рудська. Книга "кишенькового" формату у твердій обкладинці.

Попередня книга - дебютний роман автора "БЖД" вийшов 2007-го року. Сашко Ушкалов розповів Gazeta.ua у кого з його персонажів траплялася справжня "жесть".

- Назви усіх оповідань лаконічні - складаються з одного слова. Навмисне так підібрали?

- Мені хочеться всі свої прозові книги назвивати одним словом. Можливо, на це повпливало те, що я певний час працюю в рекламі та й загалом в рекламі в соціальних мережах. А там головне завдання копірайтера та хорошого рекламщика - вкласти в найменшу кількість знаків та слів максимум емоцій. Бо вважається, що копірайтер доносить до людини все, що хоче сказати буквально в двох-трьох реченнях. Це також вплинуло і на стиль самих новел, бо під час написання я намагався прибрати з тексту все, що літературний критик може назвати "водою". Думаю, "Жесть" порівняно з "БЖД" - брутальніша і моментами трохи сумніша. А це повязано з тим, що я став старше. Хоча елементи гумору зберіг.

- Скільки реальних історій в книзі та власне героїв, списаних з реальних людей?

- Насправді важко так відразу сказати, бо кожний образ і кожна історія це щось міксовано - деякі ситуації я піддивився в житті, деякі домислив. Так щоб нікому не брехати - 30 відсотків з книги точно реальні історії. От, приміром, в оповіданні "Панда" є епізод з тернопільськими боксерами. Я справді мав з ними справу. Я майже нічого не викидав та не вирізав.

Ситуація така: герой їде потягом "Київ - Харків", йде до тамбуру випити пляшку пива та викурити сиграету. Бачить двох хлопців спортивної статури - страшно побитих. Вони пояснюють, що боксери з Тернополя, мали невдалі змагання. Пропонують герою піти з ними і розпити пляшку горілки. Вони заходять до свого вагону і розуміють, що на поличці, під яку боксери поставили свою сумку, лежить жінка. Вона навідріз відмовляється встати зі своєї полички, бо, мовляв, уже спить. І боксери не придумують нічого іншого, як просто напросто підняти поличку разом з цією жінкою і прихлопнути її до стінки. Вони дістають свою торбу, починають в ній копирсатися і розуміють, що горілка насправді в іншій сумці. Цю історію бачив на власні очі. Ситуація настільки кумедна, що, в принципі, її не можливо вигадати.

- Ілюстрації до книги робила Марися Рудська. Розробляли героїв разом? Яку з новел найважче було візуально втілити?

- Так, концепції малюнків розробляли разом. Ми працювала протягом двох вечорів - години три-чотири максимум. Малювала все Марися. Вирішили, що кожен малюнок повинен мати у собі загадку. Приміром, до "Єнота" - два хлопці в костюмах єнотів їдут на мопеді. Це має читача чіпляти. Безперечно, дуже цікава ілюстрація, де руки тримають пляшку з водою та рибою великих розмірів і не зрозуміло як вона до цієї пляшки потрапила. Й ілюстрація до оповідання "Мала" - дівчинка в наручниках і їсть печиво в кріслі.

- І все-таки чому книга називається "Жесть"?

- Тому що так назвивається і центральне оповідання. Там є епізод, де головний герой говорить, що те що відбулося в його житті інакше як жесть не назвеш. Якщо хтось в цю жесть не вірить - це їхні проблеми.

×