Столичний письменник та доктор фізико-математичних наук Максим Стріха два роки не може видати свій переклад "Божественної комедії" Данте — текст українською досі лежить у видавництві. Причиною перекладач називає "несприятливу ситуацію в українському книговиданні".
– Як було перекладати текст, який писався 700 років тому?
– Поки цілком зроблене лише "Пекло". Текст для перекладу дуже складний. 700 років тому мова була не дуже усталена - як лава, що не до кінця охолола. Твір перекладали кілька разів. Повний переклад надрукували тільки раз. Його зробив Євген Дроб`язко. Частково твір перекладали Володимир Самійленко, Іван Франко, Леся Українка. Половину тексту переклав Михайло Драй-Хмара, який похлинули архіви НКВД. Переклад Дроб`язка дещо академічний. Я хотів це трошки розхитати. "Божественну комедію" має прочитати кожна людина, яка претендує називатися культурною. Це висока поезія. Це не лише скарбниця знань про середньовічне життя, але і скарбниця блискучих образів.
– Легко було абстрагуватися від перекладів Ваших попередників?
– Є така проблема. Коли перекладаєш чотиривірші, які хтось до тебе добре зробив, є спокуса щось запозичити. Добре це чи погано? У німців вважається добре. Там вдало перекладені моменти безболісно перекочовують в переклади інших. У нас це вважається неприпустимим. Доводиться вигадувати нове, нехай не таке добре. Та коли втягуєшся у текст Данте, думаєш тільки про переклад, а не про те, як до тебе це зробив хтось. Хоча мушу визнати, що у плані вибору лексики для "Божественної комедії", на мене вплинув Іван Франко. Особливо, коли йдеться про нижчі кола пекла. Мені здалося, що неусталена галицька мова, якою він перекладав на межі ХІХ-ХХ століть, пасує, аби показати живу несформовану мову часів Данте. Робота над "Пеклом" у мене забрала 21 рік. Мусив відволікатися на інші переклади, написання докторської роботи з фізики, громадське життя. За скільки пройду "Чистилище" і "Рай" - не беруся прогнозувати. Як перекладач паралельно працюю над Редьярдом Кіплінгом, Вальтером Скотом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українська стане мовою гетто - Стріха
– Як відбивається на перекладах ситуація, що між старшим поколінням перекладачів і їхніми молодими колегами втрачений зв'язок?
– Зв'язок поколінь втрачено, бо молодим не було в кого вчитися. Мойсей Фішбейн, який нещодавно видав переклади поезії Рільке, вчився у Бажана, я — у Григорія Кочура. При чому це були особисті контакти, коли Кочур вказував на мої помилки, казав, як треба. Зараз ситуація цілком інша. Раніше під словом "переклад" ми розуміли переклад високої класики і переклад високого художнього рівня. Зараз основна маса текстів - це або читабельна художня література, або гуманітаристика. Часто молодих перекладачів швидко працювати спонукають редакційні вимоги. Також за радянських часів були фахові редактори, які могли підказати. Зараз якщо перекладач зробив якусь помилку, то, швидше за все, її ніхто не виправить.
2 
4880
Коментарі
10