понеділок, 13 лютого 2012 13:59

"Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"

"Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"

Київський мистецтвознавець Тетяна Кара-Васильєва цьогоріч отримала Шевченківську премію за книгу-альбом "Історія української вишивки". Каже, що перші знахідки вишивки на території України належать до сарматської культури І-го століття.

"Українська вишивка означає не тільки народна на рушниках чи сорочках. Це складний вид мистецтва, - розповідає дослідниця. - Наприклад, наша церковна вишивка була на дуже високому художньому рівні. Нею оздоблювали предмети релігійного культу. Церковна вишивка з'явилася у Київській Русі, а її розквіт припав на XVII-XVIII століття. Вишивали у монастирях за малюнками видатних художників, іконописців і граверів. Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи ігуменя Марія-Магдалена. З 1686 року вона очолювала Києво-Вознесенський монастир, який знаходився напроти Києво-Печерської лаври. Ігуменя подарувала лаврі свої роботи. На них збереглися її підписи, наприклад, "Я, ігуменя Марія-Магдалена, дарую сей воздух (покрівець, яким накривали чашу - Gazeta.ua)". Церковна вишивка продовжувала традицію народної і одночасно була пов'язана з іконописом і стінописом. Її виконували за сюжетами Святого письма, яке добре знали черниці. Це не було безіменне мистецтво — ним займалися дуже освічені жінки. Я більше 10 років сиділа в архівах, щоб тільки знайти прізвища майстринь, які вишивали при монастирях. Вишивка була дорогою, бо гаптували золотими і срібними нитками. Починаючи з XVIII століття почали додавати багато шовкових ниток. Деякі роботи виконували по півроку. Гетьмани і представники заможної козацької старшини обов'язково дарували роботи до церков, як коштовні вклади. Багатющі колекції цієї вишивки є у музеї Києво-Печерської лаври, Чернігівському та Полтавському краєзнавчих музеях".

Кара-Васильєва об'їздила в експедиціях у пошуках вишивки всю Україну. Каже, вдома не має жодного рушника чи старої сорочки.

"Народна вишивка найбільше розвинулася в кінці ХІХ століття. До сьогодні вона живе повнокровним життям, бо в усіх областях України жінки однаково багато вишивають. Проте мистецтво вишивки має низький загальний рівень. Зараз цим займаються любителі, які не завжди беруть правильні зразки для узорів, а якісь випадкові малюнки з журналів".

На думку дослідниці, вишивка - емоційний вид мистецтва, відтворює глибокі почуття майстрині.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Конопляне взуття носить Віктор Ющенко і Ніна Матвієнко

"Жінка ніколи не скаже, який візерунок вишила. Вона скаже, яке почуття показала на полотні — сум, радість, любов чи надію. Це відбивалося у кольорах і малюнках. Я маю велику любов до полтавської вишивки. Вона дуже вишукана і делікатна. Там скрізь вишивали білим по білому. Хіба трохи додавали сірої чи пісочної нитки. На естетику вишивки впливали економічні умови, географія, клімат, природа. Геометричні узори, насичені червоним і чорним, характерні для Гуцульщини. Гадаю, це випливало з рельєфу гір і багатства природи. А спокійні луки, м'які барви, тихі річки Центральної України відбилися на такій же ніжній і вишуканій вишивці".

Зараз ви читаєте новину «"Серед провідних майстрів церковної вишивки була мати Івана Мазепи"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі