На фестивалі "Ше.Fest" розмальовували Шевченка, робили з сіна ляльки та слухали "Тартак". Близько 2000 людей зібрав фестиваль 13-14 серпня у селі Моринці Звенигородського району Черкаської області. Захід проходив втретє. Його відвідали письменник Василь Шкляр, казкар Сашко Лірник, "Сестри Тельнюк". На музичній сцені також виступили гурти "Тінь Сонця", "ДримбаДаДзиґа", "Антитіла", "Go-A".
Вхід на фестиваль за благодійними внесками – 150 грн на 2 дні. На один – 100 грн. Для жителів Моринців, дітей до 12-ти років, учасників АТО вхід вільний.
Територія заходу поділена на кілька галявин: просвітницька, дитяча, художня, ярмарок майстрів, театральні та музичні сцени.
На просвітницькій галявині близько сотні людей слухають Василя Шкляра. Сидять на солом'яних тюках. Письменник дарує кожному глядачеві, що задає питання, свою аудіокнигу "Чорне сонце".
"Хто кращий письменник: колишній Шевченко чи теперішній Шкляр?" – запитує київський поет Володимир Олівець.
"Запитання не потребує відповіді. Її знають усі. Але диск ви заробили", – відповідає Шкляр. Усі сміються.
"Якби я писав про Тараса, то про його дитячі літа. Там заховано багато таємниць. Малий Шевченко був дуже зухвалим хлопчиною. Якось відлупцював свого п'яного дяка Богорського різками. Сестри називали Тараса приблудою. Ховався в одній печері. Коли її знайшли, там була купа курячих кісток. Шевченко крав курей. Собі голодувати не дозволяв. Не треба його ідеалізувати. Ідеальна людина не стає творцем", – розповідає Василь Шкляр.
Поряд просвітницької галявини фотовиставка замальовок Шевченка з археологічних розкопок. На паркані розвішані їх копії.
"Кургани та могили у поезіях Шевченка згадуються більш як 200 разів. У 1845-1846 роках він брав участь у археологічних розкопках, як художник-замальовник. Цікавився археологією, як наукою", – говорить археолог Лариса Сиволап.
"Я завмерла. Це ж геніальний баранчик, який просто скорився. Я спочатку подумала, що це буде такий забіяка, який приготувався до бою. А він схилився. Приніс квіти своїй коханій ягничці. У нас тут геніальні діти", – захоплюється роботою маленької дівчинки київська майстриня Леся Колосенко. Для дітей проводить майстер-клас із виготовлення скульптур з сіна. Волосся в жінки заплетене в тоненькі дрібні косички. Майстриня називає їх дрібушки. До майстер-класу здебільшого долучається молодь та діти.
"За часи совєтизації все цілеспрямовано нищилося. Українця принижували. Показували, як якогось деграданта. Тому маємо змінитися на духовному рівні. Повернутися до своїх витоків і усвідомити, що ми українці. Поки що цього не станеться, доти будуть трагедії і проливатиметься кров. Школу треба розбомбити. Там викладають якісь божевільні предмети недалекі вчителі. Треба викорінювати все совкове. А дітям давати поштовх відбутися. У них вже все закладено. Цього не має в школах. Тому я йду до дітей і проводжу такі майстер-класи. Це моя зброя", – розмірковує майстриня.
На художній галявині стоїть копія картини столичного художника Андрія Єрмоленка. На ній Тарас Шевченко зображений в образі Елвіса Преслі. Полотно не зафарбоване. Кожен охочий долучається до розмальовки.
"Це – картина руками жителів і відвідувачів Моринців. Спільне творення Шевченка. У нас люди позбуваються страху щось намалювати і відчувають себе художниками. Закінчена робота зберігатиметься в місцевому музеї", – каже художниця Олена Вишневська.
Неподалік розвішані футболки з її авторськими патріотичними малюнками. Одна коштує – 300 грн. Гроші підуть на лікування 5-річного хлопчика. Сина бійця 145-го окремого ремонтно-відновлюваного полку. Має ураження мозку.
"Моринці не є туристичною базою. Тут немає ні прямих рейсів, ні нормальної дороги, готелів. Хочемо зробити село привабливим для туристів. А Шевченка популярним. Показуємо його не старим дідом. А класним сучасником, рокером та панком", – розповідає співорганізатор фестивалю Марія Поливач.
"Тікаєм звідси, а то як лупоне", – молоді хлопці проходять повз майстрів, які демонструють козацькі бойові мистецтва. Ті вчать вправлятися з батогом та шаблею. Свою техніку називають "Спас".
"Це трансова культура українського народу. Цим мистецтвом володіли козаки-характерники. Сам вигляд зброї, її дотик – вас вже починає вводити в стан. З'являється довіра. Іде злиття зі зброєю. Спільна енергетика додає вам внутрішнього заряду", – каже Любчик, який сам себе так називає. Має густу бороду, яка закриває губи.
На площі біля стадіону розвісили 184 жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. На них написані назви населених пунктів, патріотичні заклики.
Діє ярмарка народних майстрів. На продаж виставлені вишиванки, етно-прикраси, горщики, книги, сувеніри.
На фестивалі заборонений алкоголь. В магазині неподалік продавці відмовляються його продавати. Дехто приносить випивку з собою.
В будинку культури виступають "Сестри Тельнюк". Зала заповнена.
"Радянська влада поклала всі зусилля на те, щоб знищити Шевченка. Залякати ним людей. Нам представляли такий образ, що навіть соромно було читати Кобзаря. Осучаснити Шевченка можна через музику", – говорить Галина Тельнюк.
Після 19.00 починається концерт. Гурти виконують пісні на тексти Тараса Шевченка. "Go-A" – "Перебендю", "Тартак" – "Косаря".
"Порадив би подивитися фільм "Сон" (фільм 1964 року режисера Володимира Денисенка. – Gazeta.ua). Шевченко там показаний молодим. Живою людиною. Не лише поетом, але і художником. Шевченко не дав нам загинути, як нації. Запустив гру всесвітів. Вперше почав писати українською на різні теми. Зараз його можна нескінченно цитувати", – розмірковує лідер гурту "Тінь Сонця" Сергій Василюк. Виступає на другий день фестивалю з піснею на слова Шевченка "Вітер з гаєм розмовляє".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я уявляла, що Жадан буде моїм чоловіком. Хочу дещо його запитати"
Під час виступу гурту "Тартак", організатор фестивалю Юлія Капшученко зі сцени просить всіх придбати квитки. Дехто пройшов без нього. Територія музичної сцени не огороджена, тому на концерт можна потрапити повз пропускний пункт.
Лідер гурту "Тартак" Сашко Положинський оголошує про продаж свого останнього диску "Вічність". Гроші підуть організаторам. Купівля диску зараховуватиметься, як квиток.
Музична сцена завершується після першої години ночі.
Коментарі