65 % опитаних міліціонерів допускали можливість застосування тортур як ефективного засобу розкриття злочину, а 40% визнавали катування припустимим видом покарання. Такі дані дослідження Харківського інституту соціальних досліджень за 2011 рік.
- Під час роботи окремі співробітники міліції порушують кримінальне законодавство, застосовують тортури та насильство. Про це знає керівництво МВС і прокуратура. Проте це не 65 відсотків правоохоронців. Це означає, що тисячі міліціонерів щодня за державні гроші знущаються над людьми. Стількох скарг і заяв від потерпілих нема. Визначити реальну кількість за наших умов неможливо, - вважає правозахисник Едуард Багіров, 43 роки.
Часто у міліції застосовують тортури?
- Це не одиничні випадки, а системне явище. Традиція триває від часів радянської міліції. Тоді постійно використовували тортури і насильство. За 20 років незалежності України всі міністри МВС визнавали, що це є. Боротьба з цим не ефективна. Такий метод роботи зручний. Завдяки застосуванню сили легше отримати результат — отримання зізнання винного чи невинного у здійсненні злочину. Чиновникам потрібна статистика розкриття злочинів. Так відбуваються позитивні кадрові рішення, окремі правоохоронці просуваються по службі, отримують звання. Тому багато міліціонерів почуваються безкарно. Думають, що їхні незаконні методи не привернуть уваги. Щороку відкриваються мільйони кримінальних справ. У нас більш-менш високий рівень розкриття злочинів, порівняно з країнами ЄС. У статистику потрапляють й ті, які розкрили завдяки тортурам.
"Вибивають" зізнання з невинних людей?
- Часто невинним доводилося зізнаватися у нескоєному ними злочині. Переважно, це засуджені за інші злочини. Особа винна в одному, а її змушують зізнаватися у ще кількох злочинах, до яких вона не має відношення. Часом застосовують не насильство, а вмовляння. Міліціонеру треба статистика, за це він забезпечує "злочинця" кращими умовами у в'язниці або його відпускають достроково.
До правозахисників часто звертаються засуджені або їхні родичі. Таким, які визнали свою провину, довести свою невинність у суді майже неможливо. Навіть, якщо до них застосовували тортури. Такі справи засуджені програють і їх масово відмовляються переглядати у суді. Всього близько 2 відсотків скарг задовольняють. Тому потерпілі думають, що взагалі не варто боротися за справедливість. Нещодавно отримав близько 12 тисяч звернень. Найчастіше - сфальсифіковані справи за розбій, шахрайство, крадіжка авто, зберігання наркотиків. Рідше вбивство.
Чи має право міліціонер бити підозрюваного?
- Проте треба розділяти застосування сили та тортури. Якщо людину довго допитують, не даючи спати, не годують, не дозволяють справляти фізіологічні потреби, тримають під загрозою тривалий час, знущаються морально — це тортури. Якщо кілька разів стусонули — це насильство. Потерпілі часто плутають ці речі і кажуть, що їх катували. За тортури міліціонер втрачає звання і посаду, на нього відкривають карну справу. Якщо він кілька разів вдарив дубинкою чи кулаком, то може отримати догану. Закон дозволяє правоохоронцям тільки в окремих випадках застосовувати силу, наручники, дубинку та зброю. Тільки під час затримання підозрюваного, коли він загрожує оточуючим. Коли затриманий вже у відділку міліції, то перебуває під опікою держави і закону. До нього не можна застосовувати методи насильства. Але це постійно відбувається.
Як цьому зарадити?
- У Грузії приміщення міліції зробили відкритими. У них перегородки і двері скляні і прозорі. Так можна спостерігати, що відбувається усередині. Було би добре встановити у всіх приміщеннях відеокамери з відкритим доступом. І дозволити громадським організаціям та журналістам вільно приходити у відділки, щоб контролювати роботу правоохоронців. Це може знизити застосування насилля.
Добре, що ця проблема привертає увагу преси і телебачення. Люди про це говорять, а отже, більше постраждалих не бояться звертатися за допомогою. Проте кількість кримінальних справ не зменшується. Тортур і насильства теж ні збільшується, ні зменшується. Найбільше це залежить від самих постраждалих. Часом вони звертаються зі скаргою до правозахисників, але не доводять справу до кінця. Коли звернутися у прокуратуру і до керівництва МВС, починаються перевірки. На певному етапі винні можуть домовлятися або погрожувати потерпілим. Людина не бачить сенсу далі відстоювати свої права. 70 відсотків потерпілих взагалі не звертаються за допомогою.
Як себе поводити в такій ситуації?
- Якщо людина попри її волю знаходиться у приміщення якоїсь правоохоронної структури, то повинна чітко заявити про свої права. Сказати, якщо міліціонери застосовуватимуть незаконні методи, буде писати скарги до прокуратури і звернеться до суду. Проте справді це зробити, не тільки пригрозити. Більшість цього не робить. Їх випускають, вони думають, що проблема вирішена і нікуди не скаржаться. А негідники в погонах почуваються безкарно. З часом кількість скарг перейде у якість. Збільшуються перевірки і заводяться кримінальні справи. Щороку МВС звільняє тисячі працівників. Когось навіть відправляють у колонію для міліціонерів. Всім потрібна статистика, що когось із співробітників звільнили, посадили. Щороку когось звільняють, когось приймають на роботу. Проте це стримуючий фактор, який докорінно не змінює систему. Ніхто не застрахований, що правоохоронець буде грубо поводитися, ображати і принижувати. За це не саджають.
Впливає на це те, що Україна на третьому місці у світі за кількістю міліціонерів на душу населення?
- Коли в родині багато дітей, якби мама не слідкувала за ними, хтось зробить шкоду. Правоохоронців багато, чіткого контролю за ними нема. Тому вони поводяться впевнено, що про їхні злочини ніхто не дізнається. Потрібно оптимізувати кількість працівників міліції. Їх багато, але якість роботи не кращає. Начальників у міліції сидить набагато більше, ніж разом усіх взяти в країнах ЄС. І всі вони мають кабінети, а не працюють "в полі". Тих, хто патрулює на вулицях, набагато менше.
2 
1
Коментарі
5