"У Бахмуті спалили російські резерви" - Іван Січень

Так, змогла. Але головне - вимотали там російські війська. Той потенціал, що назбирали від початку мобілізації восени минулого року. Його в значній мірі знищили під Бахмутом. Тому наші захисники виконали основне завдання міста-фортеці – спалили російські резерви.

По-суті, повторюється ситуація літа минулого року. Коли ворог намагався зайняти Лисичанськ та Сіверськодонецьк. Натомість втратили там потенціал, тож змушені були взяти оперативну паузу. Таку саму роль зіграв Маріуполь свого часу, скувавши великі сили росіян.

Після цього, ми провели підготовку влітку, а восени Україна змогла провести два контрнаступи. Звільнили більшу частину Харківської та правобережжя Херсонської області.

Те саме відбувається зараз. Поки наші обороняють Бахмут, формуємо резерви. Зокрема, з залученням західної техніки. Думаю, з часом буде контранступ ЗСУ й вони зможуть звільнити ці території.

Куди відбудеться очікуваний наступ ЗСУ знає лише Генштаб. Мабуть, десь на півдні. Для нас важливий російський "сухопутний коридор" до Криму. Цього можна досягнути.

Так, вони бачать, що не можуть нічого досягнути в Бахмуті. Мають там невеликі просування за дуже дорогою ціною. Тому шукають інші місця. В Авдіївці наші захисники теж тримають лінію оборони. Росіяни нічого не зможуть там зробити.

Зараз у Росії розпочалася друга хвиля мобілізації. Намагають мобілізувати до нового року додатково до 400 тис. осіб. У них великі проблеми з відсутністю для нових мобілізованих військової форми, зброї. АК ще знайдуться, але запаси бронетехніки вичерпуються. Почали навіть витягувати зі зберігання танки Т-54 і Т-55, яким ледь не по 70 років. Це просто купа металобрухту проти сучасних протитанкових комплексів. Вони не захищені, там немає жодної новітньої апаратури. За стільки років частини в техніці вже проржавіли.

Звичайно. На початку вторгнення винищувачів у нас було десь в 10 разів менше, ніж у Росії. У ворога великі втрати серед літаків, але в нас теж. Тим паче, що наша бойова авіація старіша, ніж російська. У нас немає авіаційних заводів, які б їх виробляли і модернізували. Маємо лише ремонтні. Тому нам так потрібні F-16 для прикриття контрнаступу.

Щодо боєприпасів - це вічна потреба. Їх кількість вичерпується. А для активного наступу існують розрахунки, скільки повинні мати їх в запасі. Частково ще використовуємо рештки радянських, щось виробляємо, дещо нам поставляють партнери. Але їх при нашій інтенсивності боїв потрібно дуже багато.

 

Будемо закривати потреби по літаках іншими системами озброєння – артилерією, системами залпового вогню, бойовими дронами та ППО. Під час наших відбиттів ворожих атак і власних контрнаступів ми змогли частково замінити винищувачі бойовими безпілотниками Bayraktar, системами залпового вогню HIMARS. Танки росіян ми від початку вторгнення без проблем спалюємо західними протитанковими комплексами на зразок NLAW.

З авіацією наступ проводити куди простіше. Вона дає безперечні переваги. Але можна обходитись і без неї, якщо є інші системи озброєння.

Президент Зеленський не буде розповідати про все, що маємо. Лише просить у партнерів того, що бракує, в надії отримати. Для ворога готуються несподіванки.

Мабуть, отримаємо F-16, але не зараз. Наразі, на щастя, Польща та Словаччина передають нам свої модернізовані МіГи, які частково прикриють потреби в небі.

До F-16 потрібно підготували не лише пілотів. Але теж персонал, який зможе їх обслуговувати, запчастини, відповідне паливо, боєприпаси. Цього в нас немає, бо це зовсім інший тип літаків, ніж ті, що зараз в ЗСУ на озброєнні – Су та МіГи. Відтак, дуже складна справа, яка потребує багато часу.

У нас активно формують нові з'єднання і частини. На західних полігонах навчаємо наших військових на західній техніці. Також проводимо злагодження різних родів військ – танків, артилерії, БПЛА. Це доволі складний, об'ємний та тривалий процес.

Повномасштабну мобілізацію оголосили від початку вторгнення й вона не припиняється. Переважно на передову відправляють добровольців. На відміну від Росії, у нас солдат може відмовитися йти на найгарячіші позиції. Його тоді здебільшого відправляють на безпечніші місця.

Хоча в нас теж гинуть молоді й дівчата. Й, на жаль, досить багато. Проте більшість військових на фронті, віком 40-55 років. Вони свідомі, мотивовані, мають вже певні вміння та навики.

Також там воюють на передку з ротаціями, по тижнях, по 10 днів. Якщо заходять новачки й хтось боїться їхати на найбільш небезпечні ділянки, то може написати рапорт, що "морально не готовий", і ніяких покарань за це немає.

У росіян просто "гарматне м'ясо", яке ніхто нічого не запитує. Серед них багато молоді з бідних "глубинок" і національних республік.

Схоже, що наших підготовлених резервів вистачає. Навіть якщо росіяни мобілізують ще цих 400 тис. осіб, то не прорвуться.

Минулорічна мобілізація в РФ 300-400 тис. резервістів виявила серйозні проблеми – нестачу робочої сили в певних спеціальностях, бо брали всіх підряд. Позабирали трактористів із агросектору, щоб зробити їх танкістами. Потім, виявилося, що нікому на полях працювати. Погнали водіїв, механіків. Якщо ще раз такий трюк провернуть, певні сектори економіки просто зупиняться.

Звичайно, багато хто в нас хотів би, щоби якомога швидше звільнили свою землю та людей з-під окупації. Але великого критичного значення початок операції для нас не має. Наші захисники поки що успішно стримують та перемелюють ворога.

Для нас головне - підготувати нормальні боєздатні частини, щоб могли проводити такий наступ. Не можемо дозволити собі кидати в бій на загибель непідготовлених солдатів, як це роблять росіяни.

Зараз час грає проти Росії. У Москві кажуть, що західні санкції недієві, але вони мають накопичувальний ефект. Із кожним днем підточують їхню економіку.

Бачимо, що санкції працюють. Просто не так швидко, як би нам хотілось. Не за тиждень чи місяць, але ослаблюють росіян.

Ніхто росіянам тепер не допоможе. Китай може поставляти в Росію через треті країни якісь компоненти подвійного призначення. Але морем через Європу - ні, а потягами по суші – довше, дорожче та логістично складніше.

Як торгові партнери для Китаю куди важливіші США та ЄС, ніж Росія. Тож в Пекіні намагаються уникнути західних санкцій.

Китайцям вигідно купувати російські нафту та газ із величезними знижками. Ледь не беруть її безкоштовно. Іншим країнам, таким як Індія, теж.

Але країни Заходу чітко сказали, що будуть величезні проблеми в КНР, якщо виявиться, що китайці постачають зброю РФ. Наразі погроза працює.

Згоден, що Росія намагається блефувати, нібито готова дуже довго воювати в Україні. Але не думаю, що хтось більше поведеться на російські хитрування чи в Кремлі зможуть щось собі виторгувати.

СРСР майже 10 років воював в Афганістані. Це завершилося розпадом країни. Якщо Володимир Путін буде так само затягувати війну в Україні, вона закінчиться розпадом Росії.

Можливо, росіяни намагатимуться якомога довше відтягнути поразку. Це війна ресурсів. За нашими плечима - міць країн Заходу. Не вірю, що в їх таборі станеться розкол, чи що припинять нас підтримувати. У них сумарно ресурсів в рази більше, ніж у Росії. Тому в РФ сили вичерпаються швидше, ніж у нас. Якби ми були самі, не мали б шансів перемогти. Проте з підтримкою близько 50 розвинених країн, шансів немає у Москви.

Насправді, вже зараз росіяни намагаються вийти з глухого кута, проте не знають як. Хочуть на своїх умовах, але це неможливо.

Ворога вибили з Харківщини. Вони були змушені відступити з правобережжя Херсонщини. Не просто так – у них бракувало ресурсів, щоб ці території втримати. Така сама історія з островом Зміїний. А ще раніше – з Київщиною та північчю України. Через певний час у них взагалі забракне ресурсів воювати.

У нас теж проблеми, але з фінансовою і військовою підтримкою Заходу зможемо перемогти. Нам дають сучасні технології. Українська армія стає дедалі сильнішою, а російська - слабшою. Навіть застаріла західна техніка значно краща, ніж те, чим воюють росіяни.

Росіяни часто кажуть, що їхній техніці "немає аналогів у світі". Це так, бо ніхто вже такий хлам не використовує на війні, крім хіба певних країн Африки. Це просто перетворюється на війну армій різних поколінь. Їх рятує тільки масовість - людей та запасів старої зброї.