На недавній обласній конференції Партії регіонів у Донецьку нардеп-"регіонал" Борис Колесніков заявив, що влада в області поділена між "прокурорськими, суддівськими та міліціонерами". Про це нібито йому повідомили місцеві підприємці.
– Це трикутник смерті, – каже нардеп. – Треба покінчити з цим.
Цікаво, що до цього дня Колесников упродовж 10 років очолював обласну парторганцізацію. Виникає питання: чи він теж причетний до створення цього "трикутника", чи не володів ситуацією на підпорядкованій йому території?
Утім, владні "трикутники" були і за радянських часів. Так називали директора підприємства, секретаря парткому та голову профкому. Вони вирішували, кому дати премію чи путівку до санаторію, виділити квартиру, дачну ділянку, автівку тощо.
Та нинішній донецький "трикутник" швидше викликає асоціацію зі сталінськими "трійками". Перша репресивна трійка була організована ще в 1918 році, її членами були визначні більшовики Фелікс Дзержинський, Яків Петерс і В'ячеслав Олександрович. Вони виносили вироки ворогам революції. У 1935 році наказом Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР в республіках, краях і областях були організовані "трійки особливого призначення", до складу яких входили начальник управління НКВС, начальник управління міліції та обласний прокурор. Спочатку вони призначалися для боротьби з вуличною злочинністю. Та під час великого терору 1937-1938 років почали розглядати політичні справи – приймали рішення про висилку, заслання або ув'язнення до таборів "ворогів народу".
Засуджені у справах, відданих "трійкам", не мали права на захист і можливості подати апеляцію. Створення "трійок" регулювалося внутрішнім наказом по НКВС, який суперечив радянській Конституції, що не допускала вироку інакше, ніж за рішенням суду.
– Мій батько був засуджений "трійкою" у 1937-му, коли мені був рік, – розповідає знайомий. – Тільки за те, що він поляк, його звинуватили в шпигунстві. Із Сибіру він так і не повернувся. Я ніколи в житті не промовив слово "тато".
Кажуть, історія повторюється. Тільки у вигляді фарсу. Трикутником смерті називали ситуацію, в якій опинилася Українстка Народня Республіка у 1919 році – між мільшовицьких, білогвардійських і польських військ. Тепер це тільки містечкове свавілля щодо бізнесу.
Та, мабуть, ситуація таки виходить з-під контролю провладної команди. Бо до "трикутників" додалися "смотрящі". Вони контролюють не тільки бізнес і владу на місцях, а вже й міністерства та відомства. Ну а для простих громадян створена майже 300-тисячна армія міліціонерів, "беркутівців" і "грифонів".
Однак усе це не додає впевненості можновладцям.
– Вибори в 2015 році програвати не можна – бо буде поганий кінець і нам, і нашим сім'ям, – сказав на тій же партконференцій нардеп Валентин Ландик.
Тобто, вони реально усвідомлюють злочинну суть своєї діяльності. Українці з цього приводу кажуть: знає кіт, чиє сало з'їв. Та кінець все одно буде поганий. Борис Колесников своїм визнанням уже передбачив мотивуючу частину майбутнього вироку.
3 
1
Коментарі
6