"Найважче бачити стан вимучених пацієнтів" - як справляються українські лікарні в часи пандемії

15

- Ми приймаємо, але не кладемо в лікарню людей з важкими симптомами коронавірусу. У нас є спеціальний кабінет, де ми оглядаємо хворого і беремо мазки. Звісно і одягаємося спеціально. З персоналу у нас поки що ніхто не захворів, - говорить терапевт 82-річна Ніна Кодь. Працює в амбулаторії загальної практики сімейної медицини селища Пальміра Золотоніського району Черкаської області. Зазвичай там лікуються люди з серцево-судинними захворюваннями. Зараз лікарня пустує, окрім медперсоналу, лише кілька пацієнтів. Приходять на огляд, коли мають ознаки ГРВІ.

 

- Були пацієнти з важкими формами коронавірусу. Вони лікувалися вдома, - каже Ніна Олександрівна, гортаючи журнал із робочими записами. - У той понеділок відправили жінку з важкими симптомами. Говорять, що її перевели в реанімацію з двустороннім воспалєнієм легень. Щодо "швидкої", то у нас викликають через "103" і потрапляють на Черкаси, там "швидка" диспетчерська. Вони тоді передають виклик через Золотоношу нам, і потім бригада "швидкої" виїжджає. На температуру наших не пускають, їде Золотоніська чи Черкаська.

На 2-му поверсі лікарні - нікого. Відкриті порожні палати з ліжками і кабінет сімейного лікаря. Сімейна медсестра Алла Маршук щось записує в журналі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У 2021 році лікарі мають отримувати 22-25 тис. грн

- У нас буває лежать люди з гіпертонією, остеохондрозом. Буває невропатологи назначають курс лікування і в нас його проходять. На коронавірус ми робимо тести щодня, крім суботи і неділі. Наприклад, у вівторок 22 особи здавало, у четвер 9 і в п'ятницю 7. Знаю це, бо я і ще одна медсестра беремо мазки. Людей з важкими симптомами.

- І ще й з легкими можем подивитись, якщо хочете, - вигукує сімейний лікар Лариса Приліпко, у масці і в медичній шапочці на голові. Поспішає на огляд пацієнта.

Посміхаючись, медсестра Алла продовжує:

- Якщо є важкі симптоми, то созванюємося із Золотоношою, якщо є місця то тоді відправляємо туди. У вівторок жінку наша машина відвезла до лікарні, бо не було чим доїхати. На жаль, ця хвороба буде довго ще, доки ми всі не перехворіємо. У селі з ковідом вже багато людей, і з кожним днем позитивних результатів більшає. Із 10 аналізів 7 іде позитивних. Сімейні лікарі пацієнтів багато мають. У Ніни Олександрівни 2,3 тисячі осіб зареєстровано, а в Лариси Миколаївни то близько 700 осіб. Але вона лише почала працювати.

 

На 1-му поверсі чути гучну розмову лікаря з пацієнтом.

- Як тіки день народження, так і всі захворіли. Щоб ви не були істочником інфекції для інших, то 14 днів будьте дома, - говорить лікар.

- А 10 днів це вже рахується чи ні? - запитує чоловік років 40.

- Ми ше не маємо навіть результату, підтвердженого. Ми не маємо документальної бумажки, шо він дійсно ковідовський парінь. Клінічіски да, я вам кажу, шо це схоже на ковід. Вам не общасться 14 днів, якщо ні в кого з вас не вилізе, то слава Богу, - знову пояснює лікар.

Біля реєстратури 52-річна Тетяна Вікторівна чекає на свою чергу.

- У минулу суботу привезли чоловіка на огляд. Наш сімейний лікар з симптомами задишки і великого кашлю, не взяла навіть тесту. Оглянула, послухала і сказала, що все добре. Через декілька днів мого чоловіка забрала "швидка" у Золотоніську лікарню. Зараз він в інфекційній.

***

У Золотоніській центральній районній лікарні скупчень людей немає. Медичні працівники та пацієнти дотримуються правил карантину. Усі в масках, гумових рукавичках, повсюди є антисептики.

- Червона зона! Оце такі лікарі, шо нікого немає? Та ну вас в сраку, - кричить жінка похилого віку.

- Жіночко, йдіть звідси! - вигукує працівниця реєстратури.

45-річний Сергій протирає руки антисептиком:

- Неприємні враження, коли говориш із тітоньками з реєстратури. Буває, що прирікаються, перековеркують слова, які сказав, відповідає не по суті. Їм бракує чемності і толерантності. Їх або перекваліфікувати, або взагалі змінити на чемних працівників.

- Я задоволена роботою лікарів, - відповідає 33-річна Лілія, чекає в черзі на флюорографію. - Особливо медпрацівниками хірургічного відділення. Вони професіонали свого діла та добре ставляться до своїх пацієнтів.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: З українських лікарень масово звільняються медпрацівники

Поруч з лікарнею, в колишньому пологовому відділенні знаходиться кабінет головного лікаря 56-річного Сергія Примака. Усередині зустрічає пишнотіла секретарка років 40 із коротким темним волоссям. Просить почекати. Тим часом говорить по телефону, поруч стоїть лікар років 50. У руках тримає стос паперів.

- Просто її перевчить на реабілітолога? Бо там завал, я як подзвонила, то це жах. Тільки стаціонар, а ерготерапевтів ще й не учать, почали вчить тільки фізичних терапевтів, це 2 роки і 4 місяці. Коштує 42 тисячі гривень у рік, - вигукує в слухавку жінка.

- Короче дурдом. Повний кіздєц медицині, - бурмоче собі під носа лікар.

- А ти теж медик? - звертається чоловік до мене.

- Та ні, я лише на прийом до головного лікаря, - відповідаю.

- І правильно. Нічого тут робити! - схвально махнув головою лікар.

Через кілька хвилин секретарка продовжила розмову з ним.

- Питання інтерна. Ми ж його теж можемо в бригаду записати, він же ж наш анестезіолог, - говорить лікар

- А хіба ми можемо?, - запитує секретарка. - Я краще дізнаюся. Ви казали, що до нас прийшов новий інфекціоніст? У стаціонар добавимо?

- Так, туди, - відповідає лікар. - У мене поки що все. Уже он черга на госпіталізацію, треба йти когось виписувати, - каже лікар, закриваючи за собою двері.

- Цей ковід доб'є, - додає у слід секретарка. - А ви проходьте уже.

Сергій Примак сидить за робочим столом, рукою вказує на стілець навпроти, запрошуючи сісти.

- На хворих з коронавірусом розраховано 70 ліжок. Але у перспективі має бути 150, бо пандемія набирає обертів. До кисню у нас підключено 33 ліжка. У наявності також є ШВЛ і ще очікуємо поставку одного апарату. Деякі ліки для хворих на коронавірус безкоштовні, а деякі треба самому купувати. Повного забезпечення у нас немає, тільки стандартне. Проблеми є і з лікарями. Одні хворіють, інші звільняються. Зараз хірурги, травматологи і інші лікарі залучаються більше до роботи із інфікованими. У нас всього 1 інфекціоніст. Ніхто не очікував, що буде така ситуація із коронавірусом. Надіємося лише на вакцину, можливо буде аж під весну. Поки що добре, що нам допомагають меценати, районна та міська влада. У квітні отримали державне постачання з медичним обладнання в інфекційне відділення.

На подвір'ї Першої міської лікарні Черкас порожньо, хоча на автостоянці купа машин.

- А ви на лікування, чи провідуєте когось? - визирає із-за одного авто 65-річний Петро Іванович.

- Шукаємо головного лікаря, - відповідаю.

- То вам не сюди треба, а прямо і ліворуч. Там корпус адміністрації. Уже не раз тут бував. Тут донька моя лікувалася. От чекаю, поки вийде до мене, - киває головою на дорожню сумку із речами. - Сам не люблю такі місця та і з досвіду, і з розповідей знаю, як то в больницях залічують та на лапу просять. А то ще й наслухався страшилок, що через коронавірус взагалі про інших пацієнтів забули. Але донька не скаржилася. Каже, усе добре. До неї гарно ставлять, підказують, що запитує. Медсестрички чуйні. То, мабуть, усе від совісті людей залежить. У кожному колективі є і паскуди, і гарні працівники.

Перша Черкаська міська лікарня, найстаріша в області. Її відкрили ще наприкінці 1805 року. Зараз це багатопрофільний лікувальний заклад із 16 відділеннями.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лікарня в Івано-Франківську не прийматиме хворих на коронавірус, щоб "передихнути"

Із головним лікарем 55-річним Тимофієм Тронцом зустрічаємося у його кабінеті. Це простора велика кімната із тьмяним світлом. Посередині розташований робочий стіл, ліворуч - масивні горщики із кімнатними рослинами в людський зріст.

- Спершу наша лікарня була 2-ї хвилі, як резервна. Тепер 1-ї, - каже Тимофій Володимирович. - Маємо 30 місць для хворих на коронавірус і всі заповнені. Для всіх є апарати штучної вентиляції легень. Крім того, 20 ліжок із централізованим киснем. Зараз готуємося відкривати ще 20 додаткових місць. Із цим проблем немає. Туго із працівниками, які б лікували цих пацієнтів. Наприклад, розширитися більше як на 50 місць не зможемо через брак персоналу. Чимало тих, хто в групі ризику і за станом не можуть працювати із ковідом. 10 лікарів самі підхопили коронавірус. Захворіли не на роботі, у побуті, але суть не міняється. Ми усього маємо 63 лікаря, це із тими, які не беруть безпосередньої участі в лікувальному процесі: лаборанти, фахівці ультразвукової діагностики, рентгенологи. Труднощі є, але загалом ситуація із вірусом в Черкасах контрольована.

 

- Перед тим, як приймати когось із ковідом, заключаємо договір із Національною службою здоров'я України про стаціонарну допомогу таким пацієнтам, - пояснює Тронц. - Цим забезпечуємо фінансування на їхнє харчування, медикаменти, вироби медичного призначення та засоби індивідуального захисту. Тому проблем із фінансуванням і з ліками у нас немає. Пацієнт із вірусом ізольований, може вийти із шпиталю лише здоровим. Він ніяк не зможе сам про себе подбати. Крім того, допомагає місцева влада, підприємці.

Біля дверей кабінету головного лікаря чекає головна медсестра Наталія Касянчук. Її кабінет навпроти.

- Ходімо, я покажу шлях, який проходить пацієнт із ковід, - говорить Наталія Олександрівна, показуючи рукою на вихід.

- У нас нормально працюють і решта відділень, є пацієнти, проводять планові операції. Для цього є конкретні дні. Якщо ж стоїть питання життя чи смерті, то операцію роблять терміново, - розповідає жінка поки йдемо двориком лікарні.

- Усі інфіковані не перетинаються із іншими пацієнтами. Перебувають в окремому корпусі. Он він, бачите, біля великого дуба, - киває в бік п'ятиповерхової будівлі. Туди госпіталізують лише тих хворих на ковід, які мають тяжкий перебіг захворювання або супутні патології. Вхід для таких пацієнтів - масивні металеві двері із написом "Прийом пацієнтів із Covid-19. Брудна зона!"

- Сюди прибуває "швидка". Пацієнта на ліфті піднімають у його відділення. Виписаний пацієнт виходить цією ж дорогою. Ковідна бригада, 3 лікарі та 9 медсестер, працює добу через 3. На зміні діляться ще на 2 бригади. Поки одна працює із хворими у брудній зоні, інша в чистій займається паперовими справами. Потім міняються. За ту добу скажено втомлюються. Це важко і фізично, і морально. Весь день знаходишся в захисному костюм, який незручний. Але ще гірше бачити стан інфікованих. Вони пригнічені, депресивні, вимучені. Було таке, що медики виконували танець маленьких каченят, щоб хоч якось їх підбадьорити. Проте жоден працівник не злякався і не звільнився через роботу із коронавірусом. Ми із тих, яким сказали, отже маємо виконувати. Ніхто нікого не змушує туди йти, усе за бажанням.

Фото: Gazeta.ua

×