Від Роксолани в історії Османської імперії почався період "султанату жінок". Він тривав півтора століття й завершився зі смертю ще однієї українки, яка теж починала як султанська наложниця. Вона врятувала османську династію від вигасання, стверджує історик і тюрколог Олександр ГАЛЕНКО
Недавно в Україні на телеекрани вийшов турецький серіал "Величне століття" – із часів османського султана Сулеймана Пишного. Чи справді його дружина Роксолана була русинкою, як називали українців за її життя?
– Це засвідчують історичні джерела. Передусім – дипломатичне листування венеціанських і французьких резидентів у Стамбулі. Вони писали, що вона "росса" або що вона з Русі й має титул "хесекі" – найулюбленішої в султана. Основним джерелом цих повідомлень були чутки із султанського палацу. Роксоланою ж її іменував австрійський посол барон Бузбек. Він був начитаний і в своїх листах зі Стамбула чимало додумував. Мабуть, прочитав у географа Страбона, що в краях, звідки родом дружина султана, жили колись племена роксоланів, тож так її назвав. Сучасники в Османській імперії її знали як Хуррем Султан – тобто "радісна", "квітуча".
Баронові Бузбеку належить і така теза: "Роксолана тая крутила імперією, як хотіла". Від нього це перебільшення й пішло гуляти світом. Хоч те, що Роксолана домоглася шлюбу із султаном, – справді вражає. Бо шлюб для правителів був політичною справою, дружин шукали із сербських правлячих домів, серед візантійських принцес. Одруження із наложницями було рідкістю. Султан – пан над усіма, невільниця була його повною власністю. Нащо ж було з нею брати шлюб?
Те, що Роксолана переконала Сулеймана одружитися з нею, свідчить: між ними були справді сильні почуття, адже султан пішов усупереч усталеній традиції. Зважився на це, коли вона стала матір'ю трьох його синів і дочки. Після заміжжя народила ще одного сина.
Звідки відомо, що Роксолана походила з Рогатина?
– Найдавніша згадка про це з'явилася понад півстоліття по її смерті – у Самуеля Твардовського. Він написав поетичну розповідь про польське посольство до Стамбула після Хотинської війни 1621 року. У ній, зокрема, страшенно обурюється, що дружина султана посміла називати себе сестрою польського короля: мовляв, це неприпустимо для доньки попа з Рогатина. Але українського імені її не називає. Настя Лісовська – це вже українські фантазії XIX століття, коли Роксоланою зацікавилися співвітчизники. А в Європі літературним персонажем вона стала ще за життя. Про неї писали повісті, ставили п'єси. Основою сюжетів було протистояння європейських країн османській експансії. З XVI століття вони воювали з турками. Мріючи про "п'яту колону" в їхньому таборі, вхопилися за суперечливий образ Роксолани. У творах українка постала як розумна та сильна представниця Європи. Її протиставляють султану – азійському тиранові. Вона крутить османцями, як хоче. Звісно – їм на шкоду.
Українців сюжет із Роксоланою зацікавив у XIX столітті, коли етнічній спорідненості почали приписувати роль рушія історії. Вчені кинулися до українського фольклору. А там третина дум присвячена невільницькій темі. Тоді й почалося фантазування про Роксолану за допомогою фольклорних образів. Але в тих вигадках нема ані крихти автентичних даних про неї.
Відомі ще випадки в історії Османської імперії, щоб українська невільниця досягала такої влади?
– Гатідже Турхан Султан – як її звали в українському житті, невідомо – була дружиною Ібрагіма Навіженого. Він правив у 1640–1648 роках. Теперішній директор султанського палацу Топкапи в Стамбулі професор Ільбер Ортайли стверджує, ніби вона походила десь із Харківщини. Султану Ібрагіму на момент сходження на престол було 25 років, та жінок доти не бачив. Можливо, йому не дозволяли. Але невідомо, й чи хотів. Він пережив трьох братівсултанів, кожен із яких міг стратити його.
Від початку XVII століття османських принців не вбивали, як за перших султанів, а ховали в палаці. Там вони безвилазно сиділи й очікували: їх або придушить кат, або поведуть на престол. Нормальним чоловіком у такій ситуації важко було вирости. Може, Ібрагім генетично і був здоровий, але замкнений у палаці нажив неврастенію та депресію, і в нього явно були проблеми в стосунках із жінками. Вирішила їх одна українка. Очевидно, в неї була сильна вдача. Бо самою вродою багато не досягла б, адже до послуг султана були найвродливіші жінки світу.
На час сходження на престол Ібрагім залишався останнім чоловіком – представником османської династії. Майбутня Гатідже Турхан Султан, як вважають, народилася 1627 року, потрапила в палац 1640го – у рік сходження Ібрагіма на престол. Турецькі історики пишуть, що вона була настільки гарна й так сподобалася султанові, що він на інших уже й не дивився. Утім, захоплення тривало недовго. З українкою, очевидно, султан відкрив для себе нові смаки в житті, і пішлопоїхало – далі вже ніхто не рахував його жінок. Наступного року вона народила хлопця, Мегмеда.
Ібрагім Навіжений із цією українкою офіційно не був одружений. Узяв шлюб він із жінкою, яка народила йому другого або третього принца. Усі сини султана – Мегмед, Сулейман і Агмед – сходили на престол. Але спадкоємців приніс лише Мегмед, син українки. Двоє інших померли: один бездітний, другий – без синів. Тож уся лінія султанів, що правили Османською імперією після синів Ібрагіма, походила від напівукраїнця Мегмеда.
Якою була дальша доля Гатідже?
– Вона померла 1683 року. Їй вдалося вибороти владу над гаремом. Це була велика державна інституція, і небезпек було повно і в ньому самому, і довкола. Це був і виробничий цех, де дівчата шили й гаптували для султанів сорочки, рушники й спіднє. І, звісно, – палац для втіх, що давав нащадків династії. Також там містився дитсадок зі школою для принців та принцес. Над усіма справами в гаремі стояла мати султана. Їй належав титул "валідесултан" – султаншаматір – й була своєрідним політичним центром у палаці, бо мала прямий доступ до султана.
Мати султана впливала на призначення великих візирів і всіх посадовців вищого рангу. Й могла знищити будького, коли вбачала хоча б натяк на загрозу їй, а вже тим більше на конкуренцію в гаремі – її фортеці.
Для Гатідже першою небезпекою була матір Ібрагіма Навіженого. Через сувору вдачу і сильний характер вона мала прізвисько Кьосем Султан: "кьосем" – означає "баран". Між Гатідже і Кьосем спалахнув конфлікт. Сили були нерівні. Українка була матір'ю найстаршого претендента на османський трон. Але чоловік уже відвернувся від неї й поринув у розпусту, а 1648 року його задушили за присудом головного муфтія. А Кьосем півстоліття владарювала в гаремі та в імперії. Вона хотіла позбутися невістки після сходження на престол внука Мегмеда. Однак конфлікт скінчився тим, що 1651 року Кьосем задушили.
Мегмед став султаном 1648го, 7річним. Тож певний час імперією фактично правила Гатідже Турхан Султан. Зрікся влади Мегмед 1687 року – внаслідок перевороту. Він, напівукраїнець, завоював Кам'янець-Подільський і Поділля, а 1678го на місяць здобув Чигирин. Обидві події оспівали турецькі поети.
До кого ліпше ставилися османці – до Роксолани чи Гатідже?
– Роксолана одружилася із султаном, що було на той час дуже незвично. А Гатідже була далеко не першою жінкою, яка брала активну участь у політиці. В історії Османської імперії час між двома українками – Роксоланою й Гатідже – називають періодом "султанату жінок". Так його виділив історик Агмед Рефік Алтинай 100 років тому. Тоді за правління кожного султана була якась впливова жінка – дружина або мати.
І Роксолана, і Гатідже уславилася зведенням доброчинних споруд. У Єрусалимі є дільниця, яка називається Хасекі – від Роксоланиного титулу. Вона звела там імарет – великий притулок для подорожніх і кухню для бідних. Збудувала водогін у Медині. За Гатідже з'явилися фортеця, яка захищала Дарданелли, й велика мечеть, що стоїть перед мостом через затоку Золотий Ріг – Єні Джамі. Гатідже була останньою представницею "султанату жінок". Після того їхня роль суттєво зменшилася: у другій половині XVII століття основні важелі впливу в державі зосередилися в руках візирської родини Кьопрюлю.
П'ять міфів про Роксолану
Завдяки Роксолані порідшали татарські набіги на територію України. Жодних свідчень такої ностальгії Хуррем Султан за батьківщиною немає. Зменшення набігів історики пояснюють боротьбою за владу всередині Кримського ханства. Павло Загребельний, автор найвідомішого в Україні літературного образу Роксолани, сказав про це: "Почитайте історію Грушевського: за час його (Сулеймана. – "Країна") правління татари здійснили 38 набігів – майже по одному кожного року. В султана до Роксолани були душевні симпатії, але вони мали домашній характер. Не потрібно тішити себе ілюзіями. Вона просто боролася за себе як за особистість".
Хуррем Султан викуповувала з полону українських невільників. Такі дані невідомі.
Османці любили й поважали султаншу Хуррем. Венеціанець Домініко Тревізано писав, що в Стамбулі серед простолюду ходили чутки про надприродні здібності Роксолани. Вона нібито зачарувала султана, підкоривши собі та змусивши одружитися. Для своїх чаклунських ритуалів нібито використовувала м'ясо гієни. Кмітливістю, розумом і чарівністю Роксолани захоплювалися радше європейці, ніж османські піддані.
Роксолана не була красунею. В історичних джерелах її описують рудоволосою, маленького зросту, трохи кирпатою. Була "скоріше мила, ніж красива". Такі відгуки, що потрапили до європейських джерел, були переказами почутого від придворних. Ті ж оцінювали султаншу з погляду східних уявлень про вроду, де віддавали перевагу пишним формам.
Анастасія Лісовська – так нарекли султаншу Хуррем в українській традиції. Говорять навіть про її точне походження – вона нібито народилася 1506 року в сім'ї православного священика Гаврила Лісовського в Рогатині. У польській літературі її називають Олександрою. Однак справжнє ім'я Роксолани, як і більшості наложниць султанського гарему, лишилося невідоме. Її доосманську біографію вигадали митці у другій половині XIX ст. В українській літературі вона вперше з'явилася в драмі Гната Якимовича 1869 року.
3 
1
Коментарі
58