Був березень 1975 року. Завершився товариський молодіжний матч між радянською і канадською командами з хокею в "Сокольниках" під Москвою. Хтось із канадських уболівальників, ідучи до автобуса, вийняв із кишені пригорщу жуйок і на прощання жбурнув у бік трибун із радянськими глядачами. Там одразу зчинилася колотнеча. Канадці заклацали фотоапаратами і почали спустошувати кишені, кидаючи пластинки в юрбу. Дощ із дефіцитної жуйки помітили із другого поверху.
— Швидко всі на низ! — скомандував хтось.
Увесь поверх рвонув бетонними сходами. Та залізні двері знадвору були зачинені. На сходах погасили світло. А люди все бігли й бігли донизу. Під час давки в погоні за жуйкою тоді загинула 21 людина, зазнали травм 25. Фото людей, які б"ються за жуйку, обійшли найтиражованіші західні газети.
Перша експериментальна жуйка фабрики "Єреванські солодощі" в Радянському Союзі з"явиться за два роки. А за п"ять — до Олімпіади-80 — її повним ходом почне випускати московська фабрика "Ротфронт". Жувальна гумка коштувала 15 коп. Мала апельсиновий, полуничний, кавовий і м"ятний смаки. Два останні були дефіцитними.
Мексиканський диктатор генерал Антоніо Лопес де Санта-Анна мав звичку жувати чіклі — варений каучук. Коли генерала скинули, він утік до США. А в подарунок для свого нью-йоркського приятеля-фотографа Томаса Адамса прихопив тонну каучуку.
Адамс зварив невелику порцію чіклі за рецептом генерала, нарізав паличками й загорнув у яскраві обгортки. 1869 року назвав виріб "жувальна гумка". Кілька власників магазинів узяли новинку на реалізацію, тож Адамс швидко оформив патент і розгорнув велике виробництво — по 100 тис. паличок жуйки на рік. Продажі зросли вдвічі, щойно фабрикант почав робити жуйку "Блек Джек" зі смаком лакриці. А для продажу фруктової гумки "Тутті Фрутті" він сконструював автомати і встановив їх на ключових станціях електричок у Нью-Йорку.
За 10 років один аптекар придумав додавати ароматизатори в цукор до того, як він розчиниться в гумовій масі. Смак і аромат жуйки зберігався довше. Патент у нього викупив власник миловарні Вільям Вріґлі. Він почав продавати гумку по п"ять пластинок у вощеному папері. І за рік його м"ятна жуйка "Спермінт" і фруктова "Джусі Фрут" потіснили гумку Адамса.
Вріґлі заклеїв рекламою жуйки борти трамваїв і омнібусів. Дівчата у формених помаранчевих сукнях у смужку безплатно роздавали "Джусі Фрут" на вулицях. Вріґлі взяв телефонний довідник Нью-Йорка й розіслав усім абонентам зразки своєї продукції. А потім домовився, щоб кожному іммігрантові, що прибуває до США, прикордонник на перевалочному пункті із документами видавав пластинку жуйки. Вріґлі став жуйковим королем. А його продукт охрестили символом Америки.
У 1920-х у Штатах запровадили "сухий закон". Поліція полювала за кожним, від кого тхнуло спиртним. Виробники жуйки простягнули руку допомоги — з"явилася "подвійна м"ята". У підпільних барах її купували до чарки. Вільям Вріґлі подбав і про дітей — у пакетики з жуйкою почали вкладати кольорові фантики. На них зображали героїв коміксів, чемпіонів бейсболу й екзотичних звірів. Фантики випускали обмеженими серіями, деякі колекції зараз коштують по кілька тисяч доларів.
В українських школярів звичка вибивати на перервах фантики з"явилася наприкінці 1980-х. Тоді жуйку почали масово завозити з Туреччини й Польщі. Вона містила яскраві барвники, синтетичний каучук і титанові білила. При нагріванні виділяла отруту.
— Мир, дружба, жувачка! — найпереконливіша обітниця тих часів.
Жувальна гумка корисна 15 хвилин
— Жувальна гумка допомагає зняти стрес, тому її давно роздають солдатам-миротворцям, — каже столичний фармацевт Оксана Ярмоленко, 35 років. Вона кілька років жила в Лівані, де її чоловік був миротворцем.
Лікувальні жуйки допомагають кинути курити, лікують від кишкових захворювань і карієсу. Жування допомагає скинути зайву вагу й тамує відчуття голоду. Лікар Едвард Бімен 1890-го винайшов першу лікувальну гумку — для гамування печії. Додав до неї пепсин — фермент зі шлунка свині, який сприяє травленню. На упаковках була зображена свиня і напис: "Із пепсином ти можеш їсти усе, як ця свиня".
— Жодному пацієнтові не пораджу гумку як засіб для схуднення, — запевняє дієтолог Наталія Самойленко, 33 роки, із Київського міського центру здоров"я. — Це лише психологічний відволікаючий маневр, ми обманюємо кишківник, а травні соки виділяються. Тому може виникнути розлад шлунку. Але жувати корисно, бо це заспокоює нерви. Коли жуєш, краще думається, зникає сонливість.
Жувальну гумку корисно жувати 10–15 хв.
Українці жували вишневий клей і медові соти
До винайдення жуйки давні греки жували смолу мастичного дерева, щоб очистити подих, індіанці — суміш шерсті й меду для зміцнення зубів і сік гевеї. Збирачі лазили по деревах, надрізали кору і намотували липкий сік на палицю. Кулі продавали на базарі.
У Європі з XVI ст. жували тютюн. Від нього жовтіли зуби, тож пізніше його намагалися замінити бджолиним воском і парафіном.
— Українці жували фруктовий клей — вишневий, абрикосовий, сливовий, — каже Лідія Артюх, 68 років, з Інституту мистецтвознавства, фольклору й етнології. — Жували й білу невагому серцевину соняшника. Це було швидше як перекус. Віск і вощину не жували, бо були дорогі й використовувалися на другу переробку. Соснову смолу й прополіс знахарки давали жувати при запаленні горла.
Метр вулиці Лондона запльований 20-ма жуйками
У Китаї за виплюнуту на вулиці жуйку доведеться заплатити штраф у 50 юанів (майже 59 грн).
В Європі існує індустрія з видалення жуйок із бруківки. У Великій Британії щороку витрачають на це $300 млн. На квадратний метр кожної вулиці Лондона припадає два десятки викинутих жуйок. На вулицях установили величезні плакати із портретами зірок — Мадонни, Стінґа та Брітні Спірс. Підпис закликає ліпити жуйку просто на їхні обличчя.
2 
1
Коментарі