Невеликі кравецькі майстерні, що шили обмундирування для воїнів Української повстанської армії, по волинських і поліських селах почали створювати із січня 1943-го. У Дермані Здолбунівського району на Рівненщині, приміром, для повстанців виготовляли однострої із фарбованого в зелений колір домотканого полотна.
— Блюза мала чотири кишені, запиналася під шию, мала комір, — згадувала дружина повстанця Віра Николодюк. — Ґудзики були зроблені в наших майстернях, бо на кожному був тризубець.
На зиму шили білі маскувальні халати. У січні 1944-го командування Військової округи "Богун", до якої входили південні райони Рівненщини та північні Тернопільщини, замовило їх 1600. У селі Кусничі Турійського району на Волині діяла підпільна ткацька фабрика. А в місцевості Сухі Ріки на Холмщині до 1947 року існував шевський цех — робили взуття.
Повністю ж забезпечити повстанців одностроями підпільні майстерні не могли. Найчастіше упівці ходили у трофейному обмундируванні — німецькому, радянському, польському чи угорському. Колишній повстанець Іван Дмитрик у книжці споминів "У лісах Лемківщини" згадує, як вони "ходили на "роздобеньки" одностроїв, взуття, зброї": "Відбувалось це досить просто: ми робили засідку на німецький, мадярський чи словацький відділ, розброювали та забирали мундири, залишаючи вояків у білизні".
Кожен підрозділ УПА намагався ходити в однаковій уніформі. Але після випадків, коли загони повстанців у мундирах різних армій сприймали одне одного за ворога, командування наказом від 9 червня 1944 року заборонило носити "комплектні чужонаціональні уніформи". Тобто якщо був військовий мундир, то до нього треба було вдягати цивільні штани тощо.
Іще 1940-го, коли керівництво Організації українських націоналістів розглядало питання про уніформу для української армії та міліції, майбутній головнокомандувач УПА Роман Шухевич як головний убір запропонував "мазепинку". Цю циліндричну шапку з V-подібним відворотом спереду — як у козацької старшини за часів гетьмана Івана Мазепи — носили українські січові стрільці у Першу світову війну. В УПА ж найбільше прижилася "петлюрівка" — військовий кашкет із подібним відворотом. Шили її із синьої чи зеленої тканини, верх, околичку обшивали жовтими чи блакитними облямівками. "Трофейні кашкети легко давалися перешивати в мазепинки. Совєтські круглі шапки перероблялися на петлюрівки. Їх носили командири", — пише у споминах Федір Глива, який у 1944–1945 роках воював в окрузі УПА "Сян".
На "мазепинках" і "петлюрівках" кріпили кокарди з Тризубом. Здебільшого їх виготовляли власноруч із латуні, алюмінію й навіть тканини. Пряжки для ременів із Тризубом робили в підпільних майстернях "конвеєрним" способом або й самі вояки — кожен собі.
14 жовтня святковим днем УПА стало 1947-го
Розрізнені загони українських партизанів у єдине партизанське військо — Українську повстанську армію — розпочали об'єднуватися восени — на початку зими 1942 року. Днем її заснування вибрали символічну дату — 14 жовтня — свято Покрови, яку вважали своєю заступницею ще запорозькі козаки. Офіційно свято запроваджено постановою Української головної визвольної ради, що керувала повстанським рухом, 30 травня 1947-го, майже через п'ять років після утворення УПА. Документ мав коротенький вступ і лише два пункти: "В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанчій Армії.
1. Для зафіксування цього історичного моменту визнається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА.
2. Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА".
3 
1
Коментарі
14