Після зруйнування Батурина військами Олександра Мєньшикова у 1709 році, 40 років спалене місто стояло пусткою. Гетьманську столицю перенесли до Глухова, а на згарищі навіть заборонили селитися. Друге відродженння місто завдячує Олексієві Розумовському. Виходець із цих місць мав неабиякий вплив на імператрицю Єлизавету Петрівну, був її таємним чоловіком. 1750 року гетьманом стає його брат Кирило Розумовський. Новообраному гетьману не подобався сирий болотній клімат Глухова і він навіює імператриці думку про необхідність переносу гетьманської столиці знов до Батурина. І таки отримує указ імператриці Єлизавети Петрівни "резиденцию свою иметь в Батурине, так как ипрежние Гетманы оную гам же имели, и бывший тамо город возобновить, и при заложении оного учинить освящение по церковному чиноположению". Гетьманська резиденція мала бути "миниатюрною копиею со двора Петербуржского".
Спочатку Розумовський зводить у Батурині дерев'яний палац із оранжереєю. Будуються цегельні, лісопильні, сирний завод, суконний завод, завод з розведення овець, свічна фабрика, фарбувальний завод, мурованого млина, паровий винокуренний завод, дзеркальна фабрика, машинна кузня, завод листового золота і срібла, пивоварня, шкіряний завод, конезавод, гончарний цех, керамічний завод. За планом реконструкції у місті повинні постати ком'яні споруди генеральної канцелярії та генерального суду, гетьманської садиби, лікарні, церков та шкіл. Закладають нові вулиці. Центральна - Петербурзький проспект і досі обсаджена яблунями.
Після скасування гетьманства 1764 року нова імператриця. Катерина II, заборонила Кирилові Розумовському жити в Україні. На 13 років колишній гетьман виїжджає за кордон. 1799-го за проектом англійського архітектора Чарльза Камерона на околиці Батурина Розумовський починає будувати триповерховий кам'яний палац. Але так і не встигає в ньому пожити: 1803-го колишній гетьман помирає. Після смерті його сина Андрія Кириловича 1822 року землі й майно Розумовських за борги переходять у власність держави. Палац дістається військовому відомству. Пожежа 1824 року знищує всі інтер'єри. Батуринці потроху розтягують палац. Викопували навіть глину з-під фундаментів.
- Військові не знали, що робити з палацом. Стріляють по ньому з гармат, випробовують заряди пороху з Шосткинського заводу, - розповідає 30-річна Наталія Сердюк з історико-культурного заповідника "Гетьманська столиця".
1911 року палац передають Товариству захисту і збереження в Росії пам'яток мистецтва і старовини. Реставрацію впродовж 20 ст. починали п'ять разів. Планували розмістити тут і будинок інвалідів, і піонерський табір. За останнім проектом тут розмістять історичний музей.
2 
1
Коментарі
9