"Ми знали, що не переможемо, але мусили воювати", - у Києві святкують 70-річчя УПА

"Тихонько, тихонько, - говорить голова Київської крайової організації братства вояків ОУН-УПА 87-річний Орест Васкул до ветеранів. – Маю запрошення на завтрашнє святкування. Не хочу їх маринувати. Беріть і своїм друзям роздайте. Хоч може ви і не захочете, ви ще молоді, може підете на марш до "Свободи" марширувати".

Чоловік сміється. Він одягнутий у військову форму зеленого кольору, на лацкані піджака значок із тризубом. Стоїть на сцені. Поруч із ним – трибуна вкрита жовтими та білими жоржинами. У приміщенні 30 на 20 метрів зібралося близько 100 ветеранів укранської повстанської армії та молодь. На голубих стінах кімнати – метрові тризуби. На сцені висить плакат із написом "70-річчя УПА" та червоно-чорний стяг. Тут відбувається урочиста Академія з нагоди святкування річниці ураїнської повстанської армії.

IMG = 1

Ольга Синькевич, 82 роки, із Рівного також вбрана у зелену військову форму. У руках тримає сопілку. Вона з чоловіком привезла до Києва на святкування свій хор. Співатимуть повстанські пісні.

Урочисту академію відкриває Васкул.

"Хочу віддати шану тим, хто молоді і безвусі віддали своє життя Україні. Зараз дуже важкі часи, дуже. Я зараз звертаюся насамперед до молоді. Ви так само маєте брати з них приклад і робити все для України, йти на будь які жертви", - каже він.

Говорить 15 хв. Ветерани кивають. Тоді запрошує капелана помолитися за душі загиблих.

"Нам сурми не грали коли ми вмирали, лиш в чистому полі гриміли гармати", - співає хор.

Люди слухають стоячи, тихенько підспівують. Літня жінка закрила обличчя руками і плаче. Чоловік у вишиванці витирає хустинкою сльозу. Ведучий зачитує імена загиблих вояків УПА.

До слова запрошують представника ВО "Свобода" Михайла Кульбіва. Чоловік одягнутий у чорну вишиванку. У руках тримає конверт.

"Сьогодні при владі слуги Кремля. Тому вам і нелегко, ми б хотіли вручити братству невеличку грошову допомогу", - каже Кульбів і дає конверт Васкулу.

Васкул вдивляється в зал.

"До нас сьогодні приїхав чоловік, який стояв біля витоків УПА на Волині – Степан Семенюк. Давайте його запросимо до слова", - говорить він.

Із заднього ряду встає дідусь невисокого зросту у сірому костюмі та синій байковій сорочці. Він підіймається на сцену. Говорить тихо, але чітко.

"Цей відтинок нашої історії досі не досліджено. Адже визвольна боротьба продовжувалась у таборах з 1952 по 1955 рік. Там опинилися тисяч і тисячі людей. Найдовше повстання тривало у концтаборі №3 у Норільську – два тижні. Не раз мені казали: "А що ви зробили? Вас розгромили, загинули люди". Справді нас розгромили, справді загинули люди. Але один упівець сказав: "Ми знали, що не переможемо, але мусили воювати, щоб зберегти людську гідність", - розповідає 92-річний Семенюк.

Говорить 20 хв. Люди аплодують йому стоячи.

Хор співає повстанські пісні: "Лента за лентою", "Буде нам з тобою що згадати", "Ой, у лісі, на полянці".

Член Київської крайової організації ОУН-УПА Юлія Смірнова, 29 років, роздає ветеранам квіти та футболки із тризубов та написом "70-ти річчя ОУН-УПА".

"Гроші, близько двох тисяч, зібрали у соціальних мережах. Хотіли зробити невеличкий подарунок", - пояснює.

На завершення академії Васкул вручає ветеранам та іншим членам ОУН-УПА грамоти та відзнаки. Люди підходять по черзі. Кожен дякує та говорить: "Служу народу України".