"Наша освіта досі живе за постановами Компартії початку 1930-х"

 

Заслужений учитель України Віктор Громовий за останні 10 років побував у школах багатьох країн.

"Ніде не бачив опитування, типового для радянської чи пострадянської школи. Саме слово "опитування" – із лексикону радянської школи. Є усне спілкування, за яке не ставлять оцінок, так звані "адресні запитання". Учитель запитує те, на що учень напевно дасть відповідь. Щоб не виставляти дитину дурнем перед усім класом, особливо у старшій школі", - розповів він в інтерв'ю журналу "Країна".

"Наприкінці вивчення теми чи семестру буде загальне комп'ютерне тестування, яке покаже обізнаність із предметом. Але й ця оцінка залишається приватною інформацією учня. Учитель не має права присоромлювати, боротися з неуспішністю виставлянням на широкий загал", - додав Громовий.

Заслужений учитель підкреслив, що наша освіта досі живе за постановами Компартії початку 1930-х.

"У них сказано, що основною формою навчання є урок. У 1920-х було інакше. Люди експериментували, запроваджували проектні методики. Пізніше ж партія сказала: урок – значить, урок. У світі говорять про перевинайдення школи – "reinventing school". Система Яна Амоса Коменського (чеський мислитель і педагог, сформулював класноурочну систему шкільної освіти. – "Країна") за 350 років застаріла. Вона ровесниця Богдана Хмельницького. Ми з тих часів уже зовсім інакше готуємо їжу, спілкуємось і воюємо. А вчимося так само", - наголосив він.

Про українські школи, досвід яких варто було б перейняти, Віктор Громовий розповідає у новому номері журналу "Країна" № 38 (91) за 7 жовтня 2011 року.

×