У Рівному згадали про 54 школярів-патріотів, висланих Сталіним до Сибіру

Фото: Фото: Віктор Гомоль

8 червня в Рівному на фасаді приміщення місцевої ЗОШ №2 відкрили меморіальну дошку на честь 54 учнів цього навчального закладу, які в 40-х зазнали сталінських репресій за участь у молодіжному націоналістичному русі.

"Нас, учнів старших класів, тоді називали ворогами народу. Дітей засудили за політичними статтями - за зраду вітчизни, антирадянську пропаганду. За те, що ми любили Україну й були патріотами, нам дали від 3 до 25 років тюрем і заслання. Школярів відправили до Сибіру, де над ними знущалися й змушували важко працювати. У нас не було ні імені, ні прізвища, а тільки номери на лівому рукаві куфайки. Ми працювали під дулами гвинтівок. Так пройшли дитячі та юні роки 54 учнів нашої школи. Не всі вони повернулися додому, бо їх сильно били й катували",- розповіла рівнянка Наталія Негребецька, 83 роки.

Жінка написала книгу спогадів "Дороги долі". Ще 8-річною її разом із матір'ю та на два роки старшою сестрою Людмилою, радянська влада вивезла на поселення в Північний Казахстан.

Батько Микола Негребецький був відомим в краї політиком і пропагандистом української державності. У 1939-му його засудили до восьми років ув'язнення. У 1948 році Негребецьких вдруге заарештовують через участь Наталки та Людмили в українській молодіжній організації. Усіх висилають до Сибіру. Тільки у 1991 році Наталія змогла повернутися до рідного Рівного.

"У книзі розповідаю про учнів першої та другої шкіл Рівного, які створили українську молодіжну організацію. Серед них, зокрема, Степан Куйбіда, В'ячеслав Новак, Олександр Омельчук, Ярослав Клепач, Людмила Негребецька, Лідія Дзівак, Володимир Кулій. Організація випускала журнал під назвою "Зов крові", його друкувала на машинці Віра Дзівак ( псевдо - "Роза")", - продовжила пані Наталія.

Редактором журналу був Куйбіда, його заступником Новак. Журнал випускався один раз на місяць у 15 екземплярах, як правило, його приурочували до релігійних чи радянських свят. Часопис поширювали у школах міста, в магазинах чи інших громадських місцях.

"У кінці журналу було написано "Прочитавши, передай іншому", таким чином він переходив із рук у руки. Випуск "Зову крові" насамперед мав засвідчити, що українська націоналістична група існує та веде боротьбу проти радянської влади. Молодіжна організація мала зв'язки з УПА. На долю школярів випали далеко не дитячі випробовування", - додала Негребецька.

"За антирадянську діяльність, зберігання націоналістичної літератури, недонесення в 1948 році членів молодіжної організації заарештували. Про націоналістичну діяльність учнів 10 класу школи №2 Степана Куйбіди і Бориса Андрущенка органам держбезпеки заявив учень 9 класу цієї ж школи Микола Котков, уродженець села Коросуй Кустанайської області, росіянин, член ВЛКСМ. Свідчили проти старшокласників комсорг і завідувачка педагогічною частиною цієї ж школи, окремі комсомольці", - розповів Володимир Кулій, 83 роки.

Учасники зібрання вшанували пам'ять репресованих школярів хвилиною мовчання.