В Україні зараз немає трикутника "держава-бізнес-профспілки"

Один чоловік, взірець правих ліберальних поглядів, прибічник вільного бізнесу, мінімального адміністрування, відповів нещодавно на питання: "Чи потрібні профспілки?".

"Потрібні, бо без них країна стає в гіршому сенсі цього слова соціалістичною із бажанням люмпенів все відняти і поділити", - зазначив він.

Найкраще кліше щодо профспілок сформували сценаристи "Службового роману", де Шурочка забула навіть свій фах: "Кажется, вы числитесь в бухгалтерии".

В Україні зараз немає трикутника "держава-бізнес-профспілки", натомість накреслилась невідома геометрична фігура. Напівживі профспілки використовують усі. Екс-керманичам ФПУ Стояну та Харі із різним ККД вдалося влаштувати собі вдале завершення кар'єри або до пенсії долучити черговий "свічний заводик". Пересічні члени профспілки за звичкою сплачують внески аби отримати пляшку з цукеркою на новий рік та матеріальну допомогу на похорон.

Варто визнати, що нові профспілки так і не постали. Втім, ФПУ - це верхівка, що складається з десятків галузевих об'єднань. Розглянемо декілька наймасовіших.

Профспілка медиків

Уряд днями вирішив реорганіізувати санепідемстації, що "заважають бізнесові та створюють додаткову корупційну ланку". Звільнять половину від працюючих на цій ниві 50 тисяч лікарів.

У той же час уряд не прислухався до пропозиції всесвітньо відомого економіста Ернандо де Сото - відмовитися від регулювання харчопрому та дрібного бізнесу. Функції санепідемстанцій передадуть ветиренарній службі мінстерства АПК.

Виходить, що 25 тисяч лікарів викинуть на вулицю, натомість стільки ж ветлікарів заведуть до корупційних схем. Перед тим, як плескати реформаторським потугам, варто спитати себе: "А де ж наші медичні профспілки, які торік уряд визнав "репрезентативними"?

Відтепер уряд сам визначає, з якими профспілками мати справу, а яким треба "припинити скігліті, взяти лопати та йтигодувати свої родини". Йде 5-й рік як профспілку працівників охорони здоровя очолює пані Вікторія Коваль. Вона входить до всіх навколомедичних рад і нарад, що створені урядом. Але ніхто не чув політичну позицію пані Коваль щодо неприпустимості викидати на вулицю десятки тисяч лікарів, підготовка кожного з яких обходиться платнику податків в 700 тисяч гривень. Ні мітингів, ні страйків, ні передстрайкового стану не було помічено.

Профспілка працівників ЖКГ

Ця тема близька кожному, хто користується світлом, газом та водою. Галузь, за визначенням адвоката Тетяни Монтян, є найкорумпованішою і найзагадковішою. Навіть чиновники при владі не знають, як з неї збирати данину. На чолі профспілки вже 15 років пан Олексій Романюк. Жодної притомної пропозиції щодо захисту працівників галузі, яка в ситуації затяжного напіврозпаду, за цей час не надійшло. Якщо завтра уряд перетворить ЖЕКи в підкотрольні кільком бізнесменам "управлінські компаній", людям буде нікуди податись.

Комунальну мафію не цікавлять фахівці. її цікавлять лише ті, хто ефективно стягне гроші з клієнтів і направить грошові потоки в потрібні річища. Навіть Київ кілька років потерпає від нестачі двірників. В галузі відбувається шалений обіг коштів, але ЖКГ не здатна втримати фахівців у напівголодній країні.

Профспілка держслужбовців

Виявляється, вона є наймасовішою в країні. І якщо дехто вважає, що захищати їх права не варто, тут можна заперечити. "Дешевий урядник" - небезпечний. Регуляторні органи є гвинтами корупційної системи, але гвинтами, а не двигунами. Від скорочення зарплат або кількості держслужбовців може хіба що змінитися бюджетний рядок на ремонт чергової альтанки.

Але не справа профспілки визначати потребу суспільства в державних послугах.

Нехай кожен займається своє справою: бізнес зароблянням грошей, а профспілка - захистом інтересів найманих працівників.

Торік міністр юстиції Олександр Лавринович відзвітував про чергове скорочення держслужбовців. Де були профспілки, на яких умовах вони погоджували ці скорочення? Пані Тетяна Нікітіна очолює загадкову структуру під назвою Профспілка працівників державних установ, але за яким планом вона діє — невідомо. І чому має пряме відношення до одного із департаментів МВС України, що теж викликає багато запитань.

Профспілка журналістів

У журналістському середовищі масової профспілки немає. НМПУ має важливий загальнонаціональний статус і членство у міжнародній федерації журналістів, а "Медіафронт" зі столичним статусом та двома первинними осередками лише непогану історію боротьби на кількох телеканалах. Але у цьому "свідомому" прошарку не існує розуміння, що профспілка працює не заради боротьби за свободу слова, перемогу світової помаранчевої революції чи штурмування "Межигір'я".

Профспілка насамперед має "захищати права на працю, оплату та безпеку найманого працівника". Але високі цінності завжди будуть важливими для інтелектуальної меншості, а гроші наразі - майже для всіх.

Лише в тому разі буде в профспілок історія успіхів, коли прогнуть потужнішого олігарха, нахабного менеджера або держустанову. Тоді в профспілки потягнуться люди та їхні внески. Тоді люди підтримають те, що для них є найважливіше: репортер підтримує водія, якого змушують виїжджати на несправній машині, а він підтримає репортера, коли хтось почне тиснути через журналістський матеріал свої приватні інтереси.

Сьогоднішнє законодавство про профспілки дає можливості цьому виду об'єдання бути ефективнішим, ніж будь-якій партії або громадські організації. Члени виборних органів навіть первинних осередків фактично недоторкані.

"Світом правлять страх та гроші" - любив цитувати покійний міністр транспорту Георгій Кірпа.

Щодо страху, то поки кілька керівників не сядуть за грати через перешкоджання діяльності профспілок, він не зявиться у протилежної сторони. Але поки що це неможливо, бо пострадянські профспілки розбещені власністю. Боротьба профспілкових бюрократів відбувається лише за контроль над санаторіями, землями та нерухомістю, яку можна здати в оренду.

Сучасні "громадські активісти" перетворюють "нові профспілки" на грантожерські структури, бо легше захистити і відпрацювати "проект", ніж зібрати по 10 чи 50 гривень від десятків тисяч колег.

Компроміси, на які мають йти профспілки, не варто плутати з торгівлею за збереження теплого місця біля влади. Днями кілька профспілок оголосили про заборгованість уряду перед бюджетниками. Тема набула такого розголосу, що попала в стрічки новин більшості видань, які зазвичай не уявляють про існування профспілок. Проте, якщо подивитися на статистику поточної заборгованості, то вона не міняється протягом року. Тут є об'єктивна відповідь - економіка скочується до рецесії, але чому профспілки мовчали про це напередодні виборів.

Після формування уряду теж мовчатимуть. Якщо так, то жодна влада не сприйматиме серйозно потужність таких захисників прав найманого працівника, бо знатиме ціну мовчання.

×