16 вересня у Львові письменник Олександр Бойченко презентував на Форумі видавців свою нову збірку публіцистики "Аби книжка"
О 19 годині він заходить у переповнену білу залу театру "Воскресіння" у Львові. Скидає наплечника і підіймається на сцену:"Тут анонсовано, що модератор — Оксана Пендерецька. Бракувало такої ганьби, щоб мене власна дружина модерувала, - говорить, сідаючи посередині столу перед двома мікрофонами. - Сам себе модеруватиму".
Береться за один мікрофон і від імені модератора запитує себе про ідею збірки. Потім хапає другий мікрофон і починає відповідати.
"До збірки увійшли есе, надруковані в чотирьох періодичних виданнях — журналі "Країна", "Молодий буковинець", "Post-Поступ", "УЖ". Вдячний журналу "Країна", що ніколи мені не казали, як писати, і ніколи не виправляють ані титли, ані мої коми. Тільки кажуть: наша наступна тема буде така, а ти можеш писати про все, що хочеш. Якби казали, як писати, на тому співпраця закінчилась би", - зауважує Бойченко.
Публицист протягом години читає есе зі збірника, часом п'є воду. Його голос кожні кілька секунд перериває регіт залу.
"Дорого б я заплатив, щоб почути, як Віктор Федорович вимовляє "екзистенціалізм", - продовжує журналіст. - Я думаю про той стіл, за яким ми, східняки і західняки, усвідомимо: нас об'єднує лише те, чого взагалі не повинно бути — паскудна влада, обпісяні під'їзди і побутове хамство. Трохи замало для відчуття соборності".
Людей у залі більшає. Зігнувшись, до зали пробирається письменник Юрій Винничук і знаходить місце в передостанньому ряді. Бойченко просить реготунів на першому ряду не смішити його: "Якщо вам смішно з того, що я читаю, то мені смішно з перших рядів".
Коментарі
3