Герб села Борщовичі Пустомитівського району ухвалили торік. Його намалював львів'янин Андрій Гречило.
— Ну як вам, подобається? — секретар сільради 43-річна Надія Пилипів заводить у кабінет сільського голови. Його немає на місці — захворів. Наприкінці кімнати на високій палиці стоїть прапор із синьої атласної тканини з вишитим гербом. На блакитному щиті зображена свята Параскевія. У правій руці тримає хрест, у лівій — пальмову гілку.
— Сусідні Пикуловичі замовили герб, а ми чим гірші? — додає секретар. — У них герб малий і нецерковний.
До Борщовичів зі Львова їхати 40 хв. Маршрутки курсують тричі на годину. Поряд пролягає залізнична колія Львів — Київ, є дві станції. Торік село святкувало 570-річчя.
— Були й такі, кому не подобалося, що свята Параскевія стане символом села, — розповідає 53-річний Ігор Васьків, директор школи, депутат сільради. — Мовляв, жінка на гербі — недобрий знак. Говорили, що треба тризуб зобразити. Але для чого нам герб такий самий, як державний? Свята Параскевія здавна була заступницею Борщовичів. Довго над гербом не думали. Призначили відповідального молодого депутата Максима. Він консультувався з геральдистами. Через два дні нам прислали ескізи. Ми одразу поставили питання на сесію. Всі проголосували "за". Герб і штандарт посвятили в греко-католицькій церкві Пресвятої Трійці.
65-річна Ярослава Бойцун мешкає неподалік школи на вул. Степана Бандери. Працювала там учителькою української мови. Коли вийшла на пенсію, видала книжку з історії села.
— У книжці про герб нічого не написала, бо його тоді ще не прийняли. Поспішала видати. Переживала, що люди, про яких пишу, повмирають. Коли надрукували, особисто всім по хатах розносила, — Ярослава Павлівна гортає сторінки. — У селі була стара дерев'яна церква святої Параски. Згоріла навесні 1912 року. Ікону покровительки винесли з вогню, але не вберегли. Доки будували новий храм, образ стояв надворі. Фарби позмивалися, дерево потрухлявіло, тільки дошки з контурами лишилися. За совєтів про святу заступницю і не згадували — був тільки один герб, серп та молот.
На зупинці зустрічаю чоловіка років 40. Не називається.
— У села герб з'явився? А я й не знав, — говорить. — Краще намалювали б на гербі Богдана Дубневича — ото наш реальний покровитель. Перед виборами щотижня тут бував, школі гроші на ремонт дав, туалети збудував. От ще дитсадка нема. Вже років 20, як ділянку виділили, а збудувати не можуть — грошей бракує. Діти вдома нудяться.
Герб для Борщовичів розробило Українське геральдичне товариство за 4 тис. грн. Гроші досі не виплатили — казначейство заблокувало рахунки сільради.
2 
1
Коментарі