Керівники вже 12 держав Середньої і Східної Європи заявили про свою неучасть у саміті в Ялті, запланованому на 11–12 травня. Але цей захід не має серйозної міжнародної ваги. Такі події Європа давно не сприймає як надзвичайно важливі.
Міжнародні саміти, як і міжнародні змагання, – це спосіб Заходу впливати на ті країни, в яких вони проводяться. Президенти, які відмовилися від поїздки до Ялти, пов'язують це із ситуацією навколо Юлії Тимошенко. Насправді справа не тільки в ній. Декілька місяців тому українська дипломатія із особливим цинізмом пишалася тим, що розгромила переговорний процес із Європою. В кінці року говорили, ніби все добре. Але Захід нічого не забуває і продовжує вважати Україну своєю східною околицею. Тепер Європа скористалася ситуацією в Україні - не тільки вибухами у Дніпропетровську та побиттям екс-прем'єра. Це своєрідна відповідь на те, що українське політичне керівництво різко розірвало стосунки із ЄС.
Нашим здається: ми чинимо, як хочемо. Але Захід має колосальний історичний досвід роботи із провінційними партнерами та "хворими" країнами, якою свого часу була Османська імперія. Зараз "хворою" називають Україну. До таких застосовують різні, не лише дипломатичні, методи. Янукович цю ситуацію не розуміє. Міністр закордонних справ в курсі всього, але соромиться розказати президенту. Якби він був на стороні Януковича, зараз їздив би по всіх європейських країнах, через дипломатичні канали намагався б відрегулювати кризу у стосунках.
Не варто також забувати, що нещодавно канцлер Німеччини Ангела Меркель оголосила про своє негативне ставлення до політичного курсу України. Тоді проурядові видання почали порівнювати її із Адольфом Гітлером. Не можна вихідця із східної Німеччини із страшним комплексом так "бити". Послу України в Німеччині потрібно негайно за це вибачитися перед канцлером. Тому що тепер німці можуть зробити все, аби сформувати діючу антиукраїнську опозицію в Європі. Вона буде наступати із будь-якого приводу. Наприклад, щодо Європейської хартії чи перевірки закордонних кримінальних рахунків української еліти. Немає гарантії, що не почнеться ревізія їхніх шенгенських паспортів, а це страшенний удар.
Президент повинен негайно розпочати політичний демарш - розгорнути надзвичайну дипломатичну активність. Костянтин Грищенко має не вилазити із Брюсселя, Парижа, Лондона та Берліна. Необхідні серйозні переговори між нашим та західними парламентами. Важко сказати, що зміниться, якщо замінити нинішнього керівника МЗС. Як професіонал, Грищенко непоганий. Але чому він проявляє таку службову пасивність – важко сказати. Дуже схоже на саботаж.
3 
1
Коментарі
10