30-річного охоронця "Каравану" Володимира Бурчака поховали 28 вересня у селі Лютіж Вишгородського району Києва. Загиблий мешкав у двоповерховому цегляному будинку на вулиці Харківця.
На воротах Бурчаків висить табличка з зображенням собаки "Здесь охраняю я". У 2-метровому вольєрі сидить вівчарка в шкіряному ошийнику з шипами. На фіртку до залізних грат прив'язана чорна хустка. Сусідка Галя — повна жінка років сорока - рукою спирається на дровітню. Поряд до стіни прихилений з десяток вінків.
Перед будинком спиною у ворота впирається високий лисуватий чоловік — вітчим покійного Анатолій Бурчак, 59 років.
"Володя сам все будував, - пригадує чоловік. - Коли в 2008 році купив цю ділянку, тут одна трава була. Три роки клав цеглу, місив бетон. У той час із жінкою і сином Денискою жили на зйомній квартирі в Києві. Він коренастий такий був, жилавий. Коли копали картоплю, мішок сам на плечі брав та носив. У день перед смертю возив щебінь тачкою та сипав на виїзд перед брамою. Ходок з двадцять зробив. Розрівняв все та казав, що залиє її бетоном, коли повернеться зі зміни. Десь о восьмій ранку поїхав до Вишгорода в районну лікарню. Там жінка з сином лежала. Перед тим вийшов за браму, лопатою розрівняв щебінь, який погано влігся, погладив пса і поїхав".
"Шансів у нього не було, - каже чоловік років сорока. - Він — начальник зміни, убивця зрозумів, що він єдиний щось може і вміє, тому поклав його першого. А решта — пацани молоді, їх завалить було ділом техніки".
"Начальник охорони "Каравану" теж мав би думати, - припускає його лисуватий співрозмовник. - Хоч раз на тиждень мав би збирати їх, показувати щось, прийоми".
Батюшка запізнюється на годину. Врешті приїжджає на чорному "фольксвагені". Гості заходять до хати. Навпроти до стіни прихилена дорога труна із розп'яттям і дерев'яний хрест із пов'язаним на нього рушником. На хрест дивиться дружина Віктора, двоюрідного брата покійного, — Вікторія, білява жінка років тридцяти.
"Володя був дуже хазяйновитий, - витирає сльози. - Він із Житомирщини. Переїхав до Києва, бо тут родичі його були. Хату хотів розширювати. Прийшов на роботу, і його зразу вбили".
Розпитайте краще у його друга, ось він вийшов! - із будинку Бурчаків виходить чоловік років сорока спортивної статури.
Називається начальником охорони Геннадієм Олександровичем.
"Ми з Володею знайомі шість років, кілька років разом працюємо в одній компанії. Він до мене прийшов звичайним охоронцем. Я зовсім недавно пішов на підвищення, а Володя зайняв моє місце, сидів на моєму стільці. Того дня він справді мав запізнитися на роботу. Малий захворів, хотів довше із ним посидіти. А йому з роботи передзвонили, кажуть: "Швидко приїзди, твоя ж зміна". Він зібрався і таки поїхав. Може, якби трохи затримався, це врятувало б йому життя. А так прийшов на роботу, заступив на зміну, і через 10 хвилин його убили".
ВІДЕО: Повне ВІДЕО розстрілу охоронців у "Каравані"
Розповідає, що, звісно, бачив відео з убивствами.
"Всі дуже чекають, коли заговорить Паша ( четвертий охоронець Павло Феденков, який вижив і зараз перебуває в лікарні -ред.). Неправду пишуть, що Паші стріляли в живіт. Куля потрапила і зачепила легеню. Коли він заговорить, то, безперечно, все проясниться. Всіх цікавить, що за розмова там відбувалася. Бо на відео видно, що охорона не вела себе агресивно, діяла за інструкцією. Єдине, що точно можу сказати — убивця мав конкретну мету, ціль. Причому людина була фахівцем, пістолет мала в повній бойовій готовності.
У Володимира, як у начальника зміни, був лише газовий балончик".
Під'їжджає бортовий "уазик", на нього кладуть труну з покійним і везуть на цвинтар. Дружина покійного Наталя тримає сина на руках. Коли труну на простирадлах опускають до ями, хлопчик кричить: "Не хочу!"
Раїса Бурчак, симпатична чорнява жінка, складає руки з носовичком на грудях: "Люди добрі, прошу пом'янути, - затинається, починає ридати, - мого сина".
Гості сідають в автобус із чорною стрічкою, табличкою "Ритуальні послуги" і їдуть на поминки у місцеву їдальню.
3 
1
Коментарі
42