У дитинстві чомусь до мене тягнулися багато дітей – ровесників і старших. Любили, щоб я їм щось розповідала. А я мала що розповісти, бо мені мама, бібліотекарка, торбами носила книжки. Пам'ятаю, стою на стільчику і розповідаю всім "Робінзона Крузо".
Знала, що зранку треба встати і дати лялькам їсти. Їх було 12. Потім вони мали йти до школи, поїсти, поспати. А ввечері шила на них одяг, варила їсти. Мала бути зупа – це в нас удома було святе.
У дитячий садок не ходила, бо я – індивідуалістка страшна.
Тато був самітником. Вступав у розмову лише коли то було важливо. Але вмів слухати. Щоб не казати про банальщину "то все дурне", просто махав рукою, збирався й ішов.
На формування людини на 70 відсотків впливають гени, на 30 – виховання. Ген проб'є рано чи пізно. Якщо не на дітях, то на внуках. Тато був сангвінік. Але коли його доводили, це йшла лавина, спинити було неможливо.
Не можна чоловікам стримувати своїх почуттів. Це закінчується інфарктами, ранньою смертю. Спостерігала, яким тато став на старість – дуже сентиментальним. Спустив всі гальма. Коли дивився на мене, це був погляд якогось обожнювання. А потім усі ці почуття стриму щодо мене переніс на Софійку. Він їй пальчики цілував.
На формування людини на 70 відсотків впливають гени, на 30 – виховання. Ген проб'є рано чи пізно
Тато не визнавав жодних подарунків. На 80 років я йому вперше в житті купила рукавички. Бо в старших людей пальці мерзнуть. Він так тішився. І я зрозуміла, що щоразу треба щось приносити й наздоганяти втрачене.
У мене в сім'ї найкращі дарунки – це стосунки.
Любов до мами – це абсолютно безумовна любов. До коханого має в собі перець, сіль, гірчицю – усі складники. До дитини – це тепле сонце, яке тебе огортає. До друзів – це щось, як квіти.
Киця – приклад для наслідування людям. Вона ніколи не впадає в депресію. Завжди всім зацікавлена. Знає, коли зробити тобі цьом-цьом-лизь-лизь, а коли тебе вжерти.
Якщо жінка каже, що всі чоловіки – сволота, то це від власного, пардон, примітивізму.
Чоловік приречений на жінку. Жінка приречена на чоловіка.
Після першого шлюбу на деякий час була випалена зсередини. Здавалося, що вдруге зі мною таке ніколи не станеться. Коли це трапилося знову, я злякалася й опиралася. Мобільний телефон у пральну машинку ховала, щоб не чути, як "він" до мене дзвонить. Війна тривала місяців два. Потім відчула, що ця людина проростає в мені, як дерево. І то вже не я, а воно ходить. І віти прострілюють у руках. Він розповідав, що мав інші відчуття – ніби його накрило хвилею.
Любов виявляє наш характер. Ми або ніжні, або вимогливі, або жорстокі, або педантичні, або дріб'язкові, або нервові. Скажи, як ти любиш – і я скажу, яка ти людина.
Людина, яка кохає, – світиться. Яка шукає партнера – вона, як митар, торгує.
З першим чоловіком у мене був спалах, як піротехніка. Але як спалахнуло, так і згасло. А життя – це камін, в нього треба дров підкладати. Це постійна робота.
Коли розлучалися, то одне одному пообіцяли, що не будемо більше заводити в інших шлюбах дітей. Мені було 26 років, йому – 23. І ми дотримали слова.
Бачимося. Нині він для мене – це просто зустріч з юністю.
Це гарна українська традиція – називати свекруху мамою. Це знімання бар'єрів, це оріднення, це притулення одне до одного. Але я не змогла. Називала її Ольга Федорівна.
Подобаються сильні чоловіки. Не переношу жіноподібних – у манері спілкування і в одязі. З нього має струменіти сила, він має бути впевнений у тому, що робить. Повинен мати в собі силу власних переконань. Якщо бачиш такого чоловіка – чого йому тільки не подаруєш!
Киця – приклад для наслідування людям. Вона ніколи не впадає в депресію
Зрада рівнозначна вбивству. Зрада – це вбивство духовне. Це дуже бридко.
Оголюватися? Це від внутрішньої порожнечі? Більше нічого показати не можеш? То скажи, що ти – курва, та й усе!
Тіло треба підкреслити. Ну, що це за чоловік, у якого не напрацьована спина? Куди ділася талія в жінки?
Не знаю, що таке порнографія. Я знаю еротику. Це краса. Це може бути краса пальця, руки. Можеш милуватися вигином спини. Я шалію, коли бійки в парламенті, і наші хлопці починають знімати краватки. Це так еротично! Коли вони роблять оцей жест рукою по шиї – і порнографія відпочиває.
На жіноче тіло дивлюся байдуже. Мені свого вистачає. А чоловічого достатньо мого коханого. Це, як Рим. Так, прекрасний. Але я подивлюся на нього й їду додому. Коли була в Римі, сприймала його, як штучні квіти. Вони мені не пахли. Повернулася до Львова і камінчики на площі Ринок цілувала. Так само і з чоловіками. Так, ти гарний. Ну і що? А я тебе не хо-чу!
Якщо я тобі не імпоную – то не май зі мною справи.
Сильна жінка – це щаслива жінка.
Емоції – це корона людського життя. Без них не народжуються ні діти, ні вірші. Дехто каже мені: будь спокійна. А що я можу зробити зі своїми почуттями?
Щастя – це коли ти любиш, коли тебе люблять, коли мама здорова, і дитина – теж, країна не засмучена. Це коли приходиш додому, падаєш в свою подушку і біля тебе рідна людина. Саме слово "щастя" означає "часть" – частинки різні, це багато складників.
Ніколи не опроблемнюй нікого своїми проблемами. Я про мамині проблеми дізнаюся від інших людей.
Пружина грошей слабша за пружину духу.
Я не виховувалася у світі речей, а у світі стосунків. Удома була надзвичайно проста кухня. Є люди, в яких культ їжі – кури, печінка. У нас – гречка, котлетка, зупка. Батьки були ощадні. А я навпаки. Якщо маю гроші, то одразу вже їх нема. Щаслива, коли в мене гаманець порожній, бо тоді зникають будь-які матеріальні бажання.
Кредити – це нова форма рабства. Я шокована від того, як живе Америка. Вони і почуття скоро в кредит братимуть.
Не можна витрачати на їжу стільки, як ми це робимо.
Якщо бідний починає заздрити багатому, він ніколи не стане багатим. І якщо він не поставить собі запитання: чому я бідний, то він цієї проблеми не вирішить.
Бідність приводить до зла. Голота підтримала більшовиків. Вони породили геноцид.
Інтереси бідних і багатих сходяться. Ні бідні, ні багаті не мають високих цілей.
Треба мати речей мало. Але вони мають бути добротні і стильні.
Впала на книжку Мирослава Дочинця "Хліб і шоколад", як тварина, що хоче гоїтися. Нема рівних Забужчисі. Її "Музей покинутих секретів" – це струс мозку.
Що може бути потужніше за Шевченка? А Ліна Костенко! Боже, її не перевершити!
Ніщо не відбувається випадково. Світ справедливий. Маємо винятково те, на що заслуговуємо.
Художниця везла картину на продаж і загинула в аварії. Її товаришка журналістка береться з'ясовувати обставини. Виявляється, що траса, де вона загинула, прокладена через могильник замордованих голодом. А тітка художниці займалася хлібозаготівлею в час Голодомору.
Я шалію, коли бійки в парламенті, і наші хлопці починають знімати краватки. Це так еротично!
Ми за все відповімо. Як проголошувати три універсали як автономія у складі Росії і лише на четвертому розродитися на самостійну державу? Ну, як за це не відповісти нам усім?
Присутність Бога найбільше відчуваю восени. "Ми восени такі похожі хоч крапельку на образ Божий", – Шевченко. Наука каже, що осінь – це час особливих стосунків зі світом мертвих. 1 листопада вшановуємо померлих родичів. Голодомор вшановуємо в листопаді, найпечальнішому місяці року. Це пора зближення з потойбічним. Бог приходить до мене через образи Ігоря (покійний брат. – "Країна") і батька.
Про мого тата не казали, що він помер. Казали: Дмитро пішов.
До старіння ставлюся, як до неминучості. Дивні ті люди, які щось собі колять. Ну, що я зараз буду змагатися з листопадом і казати, що має бути квітень?
Звісно, треба нормально харчуватися, плавати, спілкуватися з добрими людьми і мати позитивні емоції, ходити до театру і слухати музику. Мають бути ласощі духу, як казала Забужко.
Відпочиваю за кордоном. Раз поїхала в Крим. Мені дали меню російською мовою. На тому мій відпочинок там закінчився.
Дратують люди, які запізнюються. Краще прийди на 5 хвилин раніше. Бо ти можеш подарувати комусь свій час, а забирати його в когось не маєш права. Можна повернути все – гроші, речі, а часу не повернеш.
Ми не знаємо, де в організмі розміщена совість. Але вона десь ниє.
2 
1
Коментарі