"Українців не залякають ракетні атаки. Ефект буде протилежний"

Збройні сили успішно наступають. Усі питання вирішуються поетапно та структурно, військо забезпечується всім необхідним, – каже військовий експерт Іґаль Левін

Як пояснити масовані ракетні атаки російської окупаційної армії на мирні українські міста, удари дронами по енергетичній інфраструктурі країни? Яка їхня мета?

– Масовані атаки ракетами і дронами – це все зроблено для внутрішнього російського споживання. Навіть не для пересічного росіянина, а для пропагандистів і яструбів у Кремлі. Путін показує їм, що він усе ще сильний і атака на Кримський міст не залишиться без відповіді.

З воєнної точки зору, ці удари не мають сенсу. Українців вони не залякають. Ефект буде протилежний. Буде ще більше добровольців в армію, волонтерів і більше донатів перерахують у волонтерські фонди. Захід дасть більше зброї.

Удар по мосту Кличка, який не має жодного воєнного значення. Це більше туристична фішка Києва, то навіщо його руйнувати? Це в них так багато ракет?

– Те ж саме можна сказати про удари по дитячих майданчиках. Ракет у них залишилося небагато, але в Путіна немає аргументів, щоб відповісти інакше Україні. Він не може захопити нове місто, не може вивести кораблі в Чорне море для масованого та красивого, з точки зору військового мистецтва, десанту. Єдине, що в нього медійно значуще лишається, – масований удар ракетами.

Як оцінюєте перспективи тимчасово окупованих частин Херсонської та Миколаївської областей?

– Херсон буде звільнений. Це питання часу. Російському угрупуванню треба звідти відступати. Я переконаний, що російські командири хочуть звідти вивести війська, але в них наказ Путіна – тримати Херсон будь-якою ціною.

Чи може Росія завдяки мобілізації побудувати ударні угруповання для потужних наступальних ударів?

– Я дуже низько оцінюю можливість формування таких військ для наступальних ударів. Шойгу (міністр оборони РФ. – Країна) говорив про понад 200 тисяч мобілізованих. А військові аналітики кажуть, що за цей час вони могли мобілізувати 80 тисяч. Це непідготовлені люди, які вже частково перекинуті на херсонський напрямок і під Сватове Луганської області. Звільнення Сватового – це теж питання найближчого часу.

Решту мобілізованих треба готувати. Чи буде це підготовлена сила? Ми цього не знаємо. Знаємо лише те, що в росіян є проблеми з підготовкою, командирами, забезпеченням, особливо зимовим одягом. У них усе кепсько.

 

З якими труднощами стикаються Збройні сили України, які теж чисельно збільшились, і це виклик для будь-якої армії, чи є видимі проблеми, котрі не вдається швидко вирішувати?

– Їх багато. Війна такого масштабу – сама собою величезна проблема. Ключова проблема – "логістичне пекло". Україна використовує дуже багато різноманітної техніки – натовські й радянські калібри – тому це створює суттєві логістичні труднощі. Наприклад, в Україні в умовах війни відбувається перехід артилерії з калібру 152 міліметрів радянського зразка на натовський калібр 155 міліметрів. Притому лише передані САУ представлені М109, "Краб", PzH 2000, CAESAR, Zuzana 2. Крім того, передають і САУ 152 міліметрів, як-от "Дана". Таким чином у ЗСУ немає уніфікованих платформ для колісної та гусеничної САУ, що створює проблеми з експлуатацією, обслуговуванням, ремонтом, запасом запчастин і компонентів, потребує більше часу та персоналу для набуття навичок роботи й обслуговування. Тому велика пошана українським логістам, забезпеченню, яким вдається долати ці проблеми.

Інші проблеми закривають країни НАТО й волонтери. Підготовка до зими – серйозне випробування. Та всі питання вирішуються поетапно і структурно, військо забезпечується всім – теплим одягом, теплими наметами, хімічними обігрівачами, пічками, гарячою їжею. Зимові комплекти потрібні сотням тисяч військових. Це теж проблеми, але вони поволі вирішуються.

Водночас Україна успішно проводить контрнаступальну операцію – Харківщина, Лиман, Херсонщина. Це говорить нам про те, що працює система, а не разовий щасливий випадок. Тому всі завдання, незважаючи на їхню складність, вирішуються.

Яка пріоритетність потреб України? Що від країн НАТО потрібно в першу чергу?

– Найперше – багато різної броньованої техніки. Зокрема танки.

По -друге – більше артилерії.

А чому така проблема з переданням танків нерадянських моделей?

– Німеччина не хоче передавати танки, допоки їх не передадуть Сполучені Штати. Просто першими вони не хочуть давати. Плюс німці сприймають танк як агресивний вид зброї, який не лише для захисту. Вони бояться реакції свого електорату, де після Другої світової війни поширений пацифізм.

З американськими танками інша ситуація. Думаю, робота на цьому напрямку триває і питання вже на столі. Сучасні танки, як-от американський "Абрамс" чи німецький "Леопард-2", це нова інфраструктура для України: техніки, механіки, рембази. Це все інше. Українська система нині працює з Т-64 та Т-72, а "Абрамси" та "Леопарди" – це цілком інша екосистема. Імовірно, йде підготовка саме цієї екосистеми для танків із США. Даних у мене немає, але логіка подій саме до цього підштовхує. Тому що неможливо нескінченно вишукувати в Центральній Європі старі танки – польські або чеські Т-72. На якомусь етапі може виявитися, що Україні потрібно посилити танкову бригаду, а машин радянського типу в належному стані просто немає.

Як оцінюєте іранські дрони-камікадзе "Шахед 136", їх ефективність та ефект?

– Про них більше говорять, ніж вони роблять шкоди. Примітивний дрон, який зі швидкістю 150–180 кілометрів на годину на низькій висоті летить до цілі. Він сам – легка ціль, шумна. Генштаб говорить, що 60 відсотків їх збивають. Для цього найкращим засобом є зенітки, зокрема німецькі "Гепарди". "Шахед 136" може бити лише по стаціонарних цілях. Утім, він усе-таки несе 20 кілограмів вибухівки. Якщо долетить і влучить, мало не буде. Головна проблеми з ними – виявити. Якщо його виявляють, то збити – за наявності відповідних засобів – не проблема.

У статті генералів Валерія Залужного та Михайла Забродського описано проблему далекобійності та відповідного ракетного диспаритету між Україною та Росією. Як можна її розв'язати?

– По-перше, потрібні дрони, які можуть літати на далекі відстані. По-друге, дипломатія. Треба тиснути на США та Євросоюз, щоб Україні дали зброю з дальністю ураження понад 100 кілометрів ("Точка-У" має максимальну відстань дії до 120 км, але Україна могла вже вичерпати значний запас ракет. – Країна). Сподіваюся, що цю проблему можна вирішити дипломатичними каналами. Мені здається, що такі системи – це теж питання часу.

У системі протиповітряної оборони НАТО першу скрипку грають військово-повіт­ряні сили, а наземні системи вже йдуть за ними. У нас таких літаків немає, як нам перебудувати потенціал ППО?

– Зміна структури протиповітряної оборони – надто складний процес, що потребує часу й ресурсів. Україна нині нарощує потенціал протиповітряної оборони, зокрема через передання першої батареї зенітно-ракетного комплексу IRIS-T від Німеччини. Будуть іще дві батареї зенітно-ракетного комплексу NASAMS від США. Загалом вибудовується досить міцна ешелонована система ППО. Свідченням цього є те, що росіяни вже бояться залітати вглиб території України, як це було на початку війни. У них діє тільки прифронтова авіація. А це не дає змоги російській авіації проводити відносно дешеві килимові бомбардування населених пунктів України та ускладнює удари по позиціях військ.

Щодо прифронтової авіації: чи є майбутнє в Су-25 і взагалі такого класу пілотованих штурмовиків?

– Це профільне питання, але якщо є можливість і це працює, то чому б і не використовувати. Ми бачимо, що українські штурмовики працюють по ворогу. На війні такого масштабу всі засоби йдуть у бій. Скажімо, Україна захопила вже понад роту танків Т-62 – більш як 10 танків. Вони точно не зайві: на запчастини, в другу лінію, для посилення підрозділів тероборони.

Що можна порадити цивільним в умовах війни проти енергетичної інфраструктури?

– По-перше: треба розуміти, що війна повномасштабна й ви ніде не можете мати стовідсоткову безпеку. Є навіть удари по Львову, який глибоко в тилу, але там зі світлом виникли перебої. Тому якщо навіть гуляєте мостом Кличка, то по вас може прилетіти "Іскандер". Про небезпеку треба пам'ятати.

По-друге: вдома необхідно мати запаси води, павербанки та їжу, яка не потребує розігрівання, ті ж консерви. Якщо будинок опиниться без газу, води й електроенергії, то ви зможете пити, їсти, телефон підзарядити. Також потрібно мати теплий одяг, светри, шкарпетки.

А як усе це сприймає Захід, яка має бути реакція?

– Вони пообіцяли більше зброї – це дуже добре. Це головне. Мене мало хвилюють їхні занепокоєння й думки, але цікавить кількість зброї, передовсім бойових машин. Американці в останньому пакеті обіцяли 200 протимінних транспортів MaxxPro. Це хороші машини для наступу. Вони дають змогу робити швидкий наліт, там встановлені кулемети. Треба їх більше. Хай Захід думає, що хоче, – терорист Путін чи ні – все одно. Аби Захід продовжував надавати зброю і підтримку.

Щоб регулярно читати всі матеріали журналу "Країна", оформіть передплату ОНЛАЙН. Також можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"

×