Якщо Зеленський хоче швидкого миру з Росією, то має швидко готуватися до війни, – каже дипломат Роман Безсмертний
7 вересня між Україною і Росією відбувся обмін полоненими. Чому Володимир Путін погодився на нього?
– Важлива подія. Ми вчимося цінувати людину і її життя. Зараз найважливіше – думати, як витягти тих, хто лишився. І взяти кілька уроків зі зробленого.
Ми заплутались у поняттях "обмін" і "звільнення". Україна відпустила ворожих розвідників, військових, диверсантів. Вони влаштовувати вибухи і вбивства на українських територіях. Росія ж видала людей, які й мухи не образили.
ЗМІ написали: "Зеленський відпустив Цемаха". Це ще одне свідчення, що досі живемо в російському наративі. Не Зеленський відпустив, а Путін висунув ультиматум. Війна нікуди не поділася. Але частина суспільства досі не може видавити із себе це слово.
Говорять, що найближчим часом має відбутися зустріч у "нормандському форматі". Яку позицію маємо відстоювати на переговорах?
– З обранням Зеленського ініціатива перейшла до Москви. Доти ми пресингували росіян. Зустріч президента Франції Еммануеля Макрона й Володимира Путіна, тези, виголошенні лідером США Дональдом Трампом (заявив, що з великою прихильністю розглянув би ідею повернення Росії до складу "Великої сімки". Так називають міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу – США, Японії, Німеччини, Британії, Франції, Італії, Канади. До 2014 року Росія входила до цієї групи. Після анексії Криму її виключили зі списку G8. – Країна), нейтральна позиція канцлера Німеччини Анґели Меркель говорять про те, що зміст нормандських переговорів визначений. Тепер буде три на одного. Наш президент опиниться в меншості.
Після обміну полоненими російське міністерство закордонних справ опублікувало звернення до нашої влади. Йдеться про внесення у Конституцію України формули президента Німеччини Штайнмаєра (передбачає, що місцеві вибори в окремих районах Донецької і Луганської областей мають відбутися під контролем і за сприяння ОБСЄ. Якщо їх визнають легітимними, ці території можуть отримати "спеціальний статус". – Країна), закон про особливий статус Донбасу, соціально-гуманітарні виплати жителям окупованих районів. Усе це обговорюватимуть під час нормандської зустрічі. Зеленського змушуватимуть до прямого діалогу з ватажками самопроголошених республік.
Не відчуваю, що наш президент і його радник із зовнішньополітичних питань готові запропонувати альтернативний порядок денний. Вони не можуть парирувати ці удари ворога. Зеленському можуть нав'язати план Кремля. Тоді напруження із зовнішнього периметра перейде всередину держави. Це небезпечно. Стосунки з Москвою можна вирішувати за світовим чи континентальним столом, де є союзники. Перенесемо конфлікт усередину, матимемо великі проблеми з тим, щоб утримати українське суспільство цілісним. Якщо це станеться, Росія доб'ється успіху.
Президент Володимир Зеленський ставить за мету досягнення швидкого миру. Це реальна перспектива?
– Глава держави поступово входить у курс справ. Але люди, які його оточують, не вивчають уроків. А варто зробити висновки з трагедій у Нагірному Карабасі, Придністров'ї, Грузії. Навіть не хочуть ознайомитися з працями радника президента РФ Владислава Суркова і тими, що приписують Володимиру Путіну.
В ідеї знищення України як держави росіяни не мають заднього ходу. Не існує інструментів, щоб зупинити реалізацію цього плану. Москві все одно, як це робити – збройним шляхом, методом анексії чи економічного банкрутства. Кремль продовжуватиме силовий тиск. По всій лінії розмежування періодично виникатимуть спалахи.
Маємо дослухатися до тези Олега Сенцова: "Не вірте їм". Людина, яка відсиділа понад п'ять років у російській в'язниці, відчула це і пропустила крізь себе. Ми – різні. Тому ворожість до України відчуває не тільки політичне керівництво РФ, а й усе їхнє суспільство. Бажати швидкого миру треба. Але його неможливо досягти.
Війну необхідно сприймати як умову, за якої нам доведеться жити. І як шанс для нашої економіки, суспільства, армії, зовнішньої політики. Ще Отто фон Бісмарк (перший рейхсканцлер Німеччини. – Країна) казав: "Ще одна війна – і Німеччина буде об'єднана".
Світ іде до глобального конфлікту. Якщо Володимир Зеленський хоче швидкого миру, має швидко готуватися до війни. Ці речі віками сповідували державні мужі. Якщо наш президент хоче їх заперечити, пошиється у "смішного чоловіка". Добре мати бажання і проговорювати їх ворогу, але ми мусимо захищати всю Центральну Європу від агресії РФ. Це наша доля.
Після виборів говорили про червоні лінії для влади. Які зараз ключові?
– Перше – не можна допускати перенесення конфлікту всередину держави. У жодному разі не чіпати Конституції в цій частині.
Друге – ніякого закону про особливості місцевого самоврядування. Територія України – цілісна, на ній діє єдиний український закон. Не можна ламати соціальні стандарти й виділяти якийсь регіон або частину населення.
Альтернатива безумству, яке нав'язує Путін, є. Це децентралізація як політика. Та команда президента робить усе навпаки. Мовляв, сепаратисти житимуть за одними правилами, а вся країна – за іншими. Це приведе до особистої політичної катастрофи Зеленського. Тому на зустрічі в Парижі треба говорити про децентралізацію, актуальність місцевого самоврядування. Пропонувати нову модель державних інститутів – парламенту, виконавчої влади.
На яких умовах мир із Росією прийнятний для нашої держави?
– Ми не повинні приймати жодних умов Кремля. 2014-го він зробив глобальний поворот у внутрішній і зовнішній політиці. Обрав агресію в усіх сенсах. Поряд із нами – ворог. Треба припинити сопливити, що можливо встановити якісь паритетні стосунки. Кремль цього не хоче. На порядку денному в Москві одне питання: знищення нас як держави. Кремль не зупиниться.
Зеленському за певний час буде боляче говорити, що він не винуватий – це все, мовляв, Росія. Але не зможе навіть вимовити цього слова, бо буде в російських клешнях.
Союзниками на Донбасі для нас можуть бути тільки українці, які там живуть. Це той потенціал, до якого варто апелювати. Ресурс, який можемо використати.
Україна зараз – суб'єкт переговорного процесу чи нашу долю вирішують світові гравці?
– Перебуваємо в процесі суб'єктивізації. Нам важко його витримати. Україна лише навчається бути демократичною. А Росія – тоталітарна, вміло використовує цей наш перехід. Як і перехід влади від Турчинова до Порошенка, коли ми провалилися. Перед тим це сталося, коли Росія вповзла в Крим, використавши слабкість після Революції гідності. Тепер ми скочуємося на переході від Порошенка до Зеленського. Сподіваюся, президент отямиться.
Рано чи пізно Зеленський стане найбільшим патріотом. Але спочатку втратить частину підтримки. Дай Боже, аби те, що він зробить, не завершилося черговою революцією. Але вони цього хочуть. Бачу по тому, що роблять у парламенті й уряді. Керівник Офісу президента Андрій Богдан заявив попередникам, що вони нічого не робили. Хочеться відповісти: ні чорта не робили ті мільйони, які лежать у землі через боротьбу за незалежність? І ті, хто дали йому державу і Конституцію, в якій він вивчився юристом? Ті, що захистили його? Їх уже більш як 15 тисяч загинули на Донбасі. Я знаю, що в голові може паморочитись від успіху, але потрібно відповідати за свої слова.
Чи можуть світові політичні гравці домовитися за нашою спиною?
– Україна зараз така сильна в очах наших сусідів, що її справді цінують. На Заході багато хто розуміє, що без України Європа себе не захистить. Тому межу не переступлять. Але тут важливо правильно й ініціативно поводитися. За Україну домовлятися не будуть.
Як змінилася міжнародна ситуація щодо України за останні півроку?
– Зеленському треба успадкувати зовнішньополітичний курс Порошенка. Переговори потребують стабільності й стратегічного планування, кадрового забезпечення. Тут неприпустимо розкидатися людьми й практикувати маневри. Треба тримати лінію на Євросоюз, НАТО й консультуватися з європейськими партнерами.
На Макрона чекають вибори. Тому він робить те, що робить. Але тримається в рамках, не говорить про скасування санкцій проти РФ. Трамп так само – діє для внутрішнього споживача.
Небезпека для України йде від Путіна. Тому потрібно бути активними. Упереджувати його і нав'язані ним Меркель і Макрону ідеї. Важливі плани розширення "нормандського формату" й інші ідеї. Українська влада повинна фонтанувати ініціативами.
Захід готовий зблизитися з Росією?
– Ні. На побутовому рівні є бажання, бо інформаційно Захід придавлений "Раша тудей". Але на рівні політичного керівництва, аналітиків і фахівців із питань безпеки розуміють, що треба готуватися до протистояння з Москвою. З СРСР теж торгували. Брали сировину. Якщо справдяться прогнози економістів про початок кризи з весни наступного року, то сировинна Росія стане знахідкою. Тому й маємо розмови про її повернення у "Велику сімку".
Світом керують сучасні телекомунікаційні системи й технології. Але, щоб їх реалізовувати, треба сировина. Європейці не дуже розуміють, що титано-магнієва індустрія базується в Україні. Енергетичну безпеку можна гарантувати за рахунок українського потенціалу.
Якої тактики дотримуватиметься Росія щодо України?
– Вона змінюватиметься залежно від того, який інструмент росіяни вважатимуть дієвим, щоб паралізувати Україну. Можуть воювати, блокувати економічно й енергетично.
Зараз використовують підлий і підступний інструмент. Хочуть під гаслами про соціальну підтримку людей на окупованих територіях привести до економічного банкрутства. Не можна порівнювати статус пенсіонера з Житомира й окупованого Донецька. Нам це намагаються втулити.
Дональд Трамп не раз заявляв, що готовий долучитися до переговорів у "нормандському форматі". Це можливо?
– Про це треба говорити США, бути активними в Організації Об'єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Україна потроху зникає з радарів Ради Безпеки ООН. А без її мандату нам важко буде працювати по Донбасу.
Америка може долучитися до переговорів, коли буде впевнена в їх продуктивності. І коли Україна демонструватиме ініціативу. Поки що наша держава в цьому, як спляча красуня. Боїться всього, що відбувається, але прокинутися не хоче.
Володимир Зеленський має фактично необмежену владу в державі. Які можливості й небезпеки це несе?
– Я працював із президентами. Їхня влада обмежується їхнім кабінетом. Не треба переоцінювати. Потяг до абсолютизації, покрикування на людей – це російський дискурс. Уподібнюватися їм не можна. Це безкультурно, не по-європейськи. Ми ж вихована нація, маємо жити з Богом у душі. Настане час – і Зеленський перестане бути президентом. Йому обов'язково все це згадають.
Та не бачу загрози авторитаризму. Наше суспільство поламати неможливо. Не зможе ходити по свистку, як китайці чи росіяни. Українець – генетично вільна людина.
Що Зеленський зробив добре за перші місяці президентства?
– Приємно, що в нього є бажання все кардинально поміняти. Інший, стикаючись із реаліями, почав би маневри, а цей – ні. У нього з'являється азарт. Але в цьому й небезпека.
Він прийшов на один строк?
– Я не знаю людини, яка там була і, закушавши цей наркотик, не стала хворою. Вірю в бажання Зеленського зробити краще. Відчув це з розмови з ним. Але він не знає – як. А щоб зрозуміти, треба оточити себе сильними людьми. Поки що це виглядає інакше. У залі Верховної Ради, в Офісі президента й уряді люди навчаються. Це задорого для нас.
Які світові виклики впливатимуть на Україну в найближчі роки?
– Загроза нашій безпеці від Росії. Друге – економічна фінансова криза. Третє – злидні. Четверте – десуб'єктивізація у зовнішній політиці. П'яте – розкоординація у планах, які намалювала нова влада. Шосте – відсутність фахового забезпечення цих процесів. Сьоме – брак стратегічного бачення.
Імпічмент і зняття недоторканності – замало для єдиної концепції. Це лише мазки. Головне, щоб таки не забули намалювати малюнок.
1 
1
Коментарі