— Усі діти в такому віці читають казки про Колобка і Попелюшку, а мого Вітасика неможливо відірвати від історичних енциклопедій, — каже 28-річна Ольга Нечаєва з міста Звенигородка на Черкащині.
Її син 7-річний Віталій за місяць вивчив напам'ять "Кобзар" Тараса Шевченка. Зараз пише книжку з історії України. 5 квітня дитину нагородили премією "Гордість країни" в номінації "Рідкісний талант". Вручили бронзову статуетку і ноутбук.
— Завжди про ноутбук мріяв, але в мами не було на нього грошей, — розповідає Віталій по телефону. — Він мені потрібен, щоб дописати книжку з історії України. Почав писати влітку торік. Це буде універсальний підручник. Перечитав масу історичної літератури і зрозумів, що у цих книжках є далеко не все. Про одну епоху пишуть багато, про іншу мало. Склав план підручника і щодня виконую якийсь пункт. Зараз роблю таблицю князів Київської Русі. Тепер мрію про принтер, щоб роздрукувати книжку.
Віталій навчився читати і почав говорити у 3 роки.
— Батько Вітасика з нами не живе. Через розлучення я пережила сильний стрес. Це передалося синові. До 3 років він навіть слово "мама" не казав. Якось прийшла з роботи, а мама питає: "Ти знаєш, що твій син вже читає?".
Того дня Вітасик підійшов до неї з телепрограмою і сказав: "Завтра буде цікавий фільм. Подивимося?". Спочатку подумала, що він бачив анонс по телевізору, вирішила перевірити. Написала на аркуші кілька слів. Він усі прочитав. Того вечора почав розмовляти. Купила йому енциклопедію з астрономії. Через тиждень Вітасик підійшов до мене і спитав: "Мамо, хочеш я тобі про планети розкажу?".
Писати навчився через півроку. Попросив, щоб написала йому алфавіт. Тиждень сидів за столом і вивчав. За місяць писав друкованими літерами. В садочку не хвалилася здібностями сина. Згодом вихователька каже: "Треба викликати якогось спеціаліста. У вас унікальна дитина. Вийшла до медсестри. Повертаюся, а ваш Віталік читає дітям казку".
До школи малий пішов у 5 років. Зараз навчається у третьому класі Звенигородської спеціалізованої школи I-III ступеня ім. Шевченка.
— Після першого класу хотіли перевести його в четвертий, але передумали. Він зараз — наймолодший у класі. Якщо перескочить, то однокласники малявкою називатимуть. А він у мене дуже ранимий. Довчиться до четвертого класу, а потім здаватиме екзамени екстерном. Вітасик хоче закінчити школу у 14 років. Мріє вступити до університету і забрати нас усіх у Київ. Вчителі дивуються його здібностям. "Кобзар" прочитав за тиждень. Будь-який вірш може процитувати.
Щодня бігає на вулицю з хлопцями гратися. Дівчата в нього часто закохуються, але він соромиться. Як тільки про це питаю, відмахується: "В такі роки про таке не думають".
Коментарі
13