Скульптор 50-річний Олег Пінчук живе на столичному просп. Червонозоряний у 12-поверховому будинку. 1995-го викупив там півповерху і горище.
— Моя квартира — це чотири квартири. Помешкання має більш як 400 "квадратів". Я не знаю, скільки тут кімнат. Оці великі на 70 і 100 метрів не вважаю за кімнати. Це холи або виставкові зали. Тоді це була перша забудова, куди можна було інвестувати гроші. Заплатив 50 тисяч доларів. Пропонували купувати комуналку на Пушкінській із дерев'яним перекриттям і сусідами, яких треба було відселяти. Але я не захотів мороки. Окрім мене, тут живе колишня дружина Васі Горбаля співачка Галліна, депутати, генерали і директори великих страхових компаній.
Заходимо до вітальні. Господар перевзувається у капці. Білий кахель із підігрівом натертий до блиску. Посередині сходи, що ведуть на гостьову кухню. На підлозі стоять скульптури Олега — великий носоріг та морська черепашка. Вітальня схожа на галерею. Хатня робітниця 45-річна Лариса ставить у куток пилосос. Працює у Пінчука вісім років.
У майстерні м'який шкіряний куток, камін та великий акваріум. Його подарував "регіонал" Василь Горбаль. Там плаває піранья і кілька риб-папуг. На стінах чотири картини української художниці Марії Приймаченко.
— Приймаченко купив у галереї на Городецькій. За скільки, не скажу. Шкода, що її мистецтво не цінується. На фоні Сезана, якого продають за чверть мільярда доларів, Приймаченко просто піщинка.
П'ять років тому квартиру мало не пограбували.
— Дружина понадіялася на консьєржа і не зачинила двері на ключ. Чую, хтось заходить та починає ритися у тумбочках. Я схопив пістолет і за ним. А він ще й із собакою прийшов, щоб замаскуватися під жителя будинку. Доки я ховався від собаки, злодій утік. Наступного дня впізнав грабіжника за його псом і подзвонив у міліцію. Тепер квартира на сигналізації та під відеонаглядом.
Олег одружений із 41-річною Лілією. Мають шестирічного Богдана і доньку Оксану, 9 років. Сім'я мешкає у двоповерховому будинку у селі Пінчуки за Києвом.
— Ми живемо по кілька днів у Києві, по кілька у Пінчуках. Якщо йдемо в театр, залишаємося в Києві, якщо хочеться побути на природі — їдемо в село. Купував там сотку за 40-50 доларів. Кончу-Заспу навіть не розглядав. Я не олігарх, гроші заробляю творчістю.
Сідає на шкіряний диван, закидає ногу на ногу. З кишені дістає телефон.
— Так він живий чи нє? — питає в трубку. — Більше не можу говорити, бо в мене помер батько.
Степан Пінчук останні три роки лежав після інсульту. Жив у Києві на столичних Нивках. Торік поховав дружину.
3 
1
Коментарі