середа, 22 лютого 2006 18:50

Полярник Олександр Колосков:"Жінок на зимівлю не беруть"

Автор: фото: Вікторія МАЙСТРЕНКО
  Радіофізик Олександр Колосков показує, які високі в Антарктиді замети
Радіофізик Олександр Колосков показує, які високі в Антарктиді замети

Харків"янин Олександр Колосков, 38 років, — засмаглий, бородатий, у червоній куртці та високих чоботах зі шнурівкою. 18 лютого він повернувся з Антарктиди, де перебував у складі 10-ї Української антарктичної експедиції.

— Отут майже рік тому, 18 березня, нас проводжали в експедицію, — показує на пам"ятник Грушевському. — В Антарктиді замети більші, — сміється,  показуючи на купу снігу обабіч бульвару.

Ми заходимо в кафе, замовляємо каву по-віденськи.

Кажуть, що перед Антарктидою ви відпочивали в Чилі?

— Вас дезінформували. Десятьох учених, двох механіків і кухаря до Антарктиди закинули через Аргентину. Летіли ми з Києва через Париж, а далі на Буенос-Айрес. На добу зупинилися в Ушуая — невеликому приморському містечку. До станції "Академік Вернадський" пливли через протоку Дрейка. Це одне з пропащих місць, яке дуже важко пройти — там постійно штормить. Англійці вважають: якщо пройшов Дрейк — маєш право носити у вусі сережку. Хотів купити й собі, бо чотири рази перетинав цю протоку. Але не знайшов.

Якщо пройшов Дрейк — маєш право носити у вусі сережку

Коли вийшли у море, почався восьмибальний шторм. Народ зліг із морською хворобою. А я нормально переніс, навіть на обід ходив. У їдальні збиралося п"ять чоловік. Було забавно дивитися на офіціантів, як вони намагалися сервірувати стіл, — Олександр ледь стримує сміх. — Серветки — гумові, аби посуд не їздив, та тарілки все одно на столі не трималися. Посуд весь час гримів, кок постійно ловив якісь каструлі. Хитало так, що ложку до рота не донесеш. Не помічати цього безладу вважалося шиком. Врешті, ми героїчно пробилися крізь шторм і дісталися острова Кінг-Джордж. Там розташовані станції різних країн, серед них і російська "Белінзгаузен".

А правда, що станції виглядають так, як у рекламі "Нескафе"?

— Та ні! — обурено заперечує. — Зазвичай це кілька дерев"яних, оббитих металом, будинків. На Кінг-Джорджі не дуже холодно, узимку — до 15 градусів морозу, але дують сильні вітри. Станції розташовані поруч, полярники живуть великою сім"єю. У чилійців є Інтернет, у росіян — супутникове телебачення, мобільний зв"язок, там навіть наш "Джинс" ловить. Між станціями прокладені дороги, усі пересуваються на джипах. Навіть проводяться чемпіонати з футболу, волейболу. Росіяни мають церкву. На зимівлю приїжджає священик Калістрат — молодий і веселий. Полярники розповідали, що якось прийшов отець Калістрат і просить: "Налий мені, сину мій, не наллєш — прокляну". Та це ще не справжня Антарктида, — додає серйозно. — Українська станція за 300 кілометрів від Кінг-Джорджу, на острові Галіндез.

Яка вона?

— Станція "Академік Вернадський" 1996-го дісталася нам від Великої Британії. Україна після розвалу Союзу своєї станції не мала — усе відійшло до Росії. Багато наших фахівців залишалося без роботи. Станцію, що тоді називалася "Фарадей", англійці передали Україні за символічний фунт стерлінгів. Вона має форму букви "г". Одна частина одноповерхова — там проводять дослідження. А інша — двоповерхова. На першому поверсі спальні, медкабінет, на другому — кухня, їдальня і бар "Фарадей". Отой символічний фунт стерлінгів вмонтований у барну стійку. Дуже затишний куточок! — мрійливо каже. — Там є багато вінілових платівок, залишених англійцями.

Холодно в Антарктиді?

— Мінімальна температура — мінус 43, та це було ще в 50-х роках. Відтоді потепліло. Коли я зимував, було мінус 25. В Україні холодніше. Але в Антарктиді волого й сильні вітри. Інколи тижнями не виходили зі станції. Якось наш магнітометрист пішов до обсерваторії і довго не міг повернутися, бо його здувало вітром. Намагався повзти на колінах, нічого не бачив.

Там щось росте ?

— Землі в Антарктиді немає, на скелях деінде росте мох. Зате шар снігу сягає 2,5 метра. Розповідали, що під час першої зимівлі снігу майже не прибирали, тому на станцію заходили через другий поверх.

До нас підійшла офіціантка, забрала порожні горнятка.

Там навіть наш "Джинс" ловить

— Сім місяців були відрізані від світу, прийти до нас міг тільки криголам, — розповідає далі. — Ближче до літа — а це грудень-січень — лід починає відступати, настає туристичний сезон. На станцію заходив корабель "Ушуая", з туристами, там було 14 українців. Вони вмовили капітана зупинитися. Капітанові довелося ледь не силою заганяти українців назад на корабель.

Олександр зняв червону куртку, з круглою антарктичною емблемою на рукаві, акуратно згорнув і поклав на сусідній стілець.

— На сусідньому острові, — піднесено продовжив, — працювали американські біологи, які досліджували пінгвінів. До них мав зайти корабель, а в нас закінчувалися запаси свіжих овочів та фруктів, залишилася лише консервація. Льоду ніби вже немає, а невеличка протока до острова з американцями ще вкрита кригою. З"явилася шалена ідея пробити канал, щоб міг пройти "Зодіак" — гумовий човен. Почали різати лід бензопилами. Але їх довжини не вистачало на всю товщину льоду. Пила швидко зламалася. Тоді ми взяли кирки та звичайні пилки і за дві доби прорубали прохід.

Окрім дослідів, чим займалися?

— Купив собі фотокамеру, багато фотографував, ходив на лижах, плавав на човні, коли погода дозволяла. Навчився кататися на гірських лижах — з льодовика. Кожної весни до нашого берега припливають тюлені, щоб привести на світ потомство. Ходив дивитися на мамашу з дитинчам, — широко всміхається.

Пінгвінів не дражнили?

— За антарктичним протоколом, до тварин не можна підходити ближче, ніж на п"ять метрів — "дабы не нарушить их душевный покой".

Конфліктів у команді не було?

— Нам пощастило з начальником експедиції. Одесит Віктор Ситов дуже весела людина. Щотижня отримували інформаційну довідку із "великої землі". Якось він дописав в одній, нібито Ринат Ахметов для експедиції виділив 13 "Таврій", — сміється Олександр. — Станція кипіла два дні, усі дивилися, що це за машина. Вирішували, продати чи собі залишити... А колись зробив нам царський подарунок — великий пакунок із англійським тютюном. У людей саме закінчилися цигарки. Усі чомусь повелися на те, що Антарктида — це найкраще місце, щоб кинути курити, — лукаво каже. — Але там почали диміти навіть некурці!

Нібито Ринат Ахметов виділив для експедиції 13 "Таврій"

На станції є якісь особливі традиції?

— Щосуботи збиралися у їдальні, наче англійські джентльмени — у костюмах та при краватках. І сідали за урочисту вечерю, з алкоголем. Кухар готував щось смачненьке. Найбільше свято у полярників — 22 червня, середина зими, рубікон. Тоді в Антарктиді найдовша ніч.

Багато заробили?

— Суму не назву, — відрізав. — Американці за півроку отримують 50 тисяч доларів. Ми значно менше. Мені було цікаво там попрацювати.

Безкоштовно поїхали б?

— На рік — ні: у мене сім"я. А був би сам — залюбки!

Може взяли б із собою сім"ю...

— Жінок на зимівлю не беруть ще з часів, коли станція належала англійцям.

1967 — народився у Харкові
1989 — закінчив Харківський університет
1994 — одружився з Іриною
1995 — народився син Андрій
1997 — народилася донька Валерія
2002 — перша зимівля на станції "Академік Вернадський"
2005 — друга зимівля

Зараз ви читаєте новину «Полярник Олександр Колосков:"Жінок на зимівлю не беруть"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути