середа, 04 серпня 2010 06:42

Руслан втратив пам"ять

Автор: фото: Надія ШТУПУН
  Руслан показує головку бритви, яку знайшов на смітнику у Вінниці. Він не може згадати, де раніше жив і скільки йому років
Руслан показує головку бритви, яку знайшов на смітнику у Вінниці. Він не може згадати, де раніше жив і скільки йому років

Місяць тому на смітнику в районі Вишенька у Вінниці поселився чоловік, який нічого не пам"ятає.

— Побачила його ранком під стіною, — вибирає макулатуру із сміттєвих ящиків 70-річна Любов. — Акуратно вдітий, чистий, побритий. Думала, студент якийсь загуляв звечора. Стала його розпитувати, а він на все: не помню, не знаю. Навіть як звати не сказав. Із тих пір кожен день тут ночує. Його мєсний бомж Петя ганяє, їду відбирає.

З-за побіленого паркану смітника виходить високий чорнявий чоловік років 27–28 у спортивних штанах, футболці та рожевих дитячих шльопанцях, надітих лише на пальці.

— Мене звуть просто Руслан, і всьо, — тихо говорить.

Любов питає його, звідки приїхав, скільки років. Він по-дитячому знизує плечима.

— Та й ім"я йому, видно, хтось сказав, бо до цього він не знав, — каже Любов. — Йому з сусідніх домів люди приносять їсти. Він помитися часто проситься. Привик у чистоті жити. Бриється постійно. Покажи бритву.

Руслан риється в пакеті, витягує загорнуту в серветку головку від бритви.

— Я на мусорці найшов, — каже. — Бомжі сказали йти сюди на мусорку.

Руслан відходить і сідає на траву. Штани в нього порвалися на матні, видно, що не має спідньої білизни.

— Я йому показувала автобус, машину, розказала про поїзд, — підходить Катерина. Вона принесла хліб із маслом. — Він сказав, що поїздом приїхав. Каже, що жив у місті, де є високі будинки. А що за місто, не знає.

— У сараї жив, — додає Руслан.

Катерина питає, як звали його батьків. У чоловіка червоніють очі.

— Не помню, — втирає очі руками. Не може зупинити сльози, тре їх хлібом, відвертається.

Любов гладить його по плечах.

— Квасу хочу, — втихає. Показує 2-гривневу купюру. — На мусорці нашов.

Заходить у магазин, протягує 2 грн й показує на найбільшу на стенді пляшку квасу, яка коштує 7 грн. Катерина докладає здивованій продавщиці ще 5 грн і киває на Руслана. Йому дають 2-літрову пляшку. Із магазина Руслан виходить веселий.

— Якось заходив сюди з бомжем, пиво купували, — розказує продавщиця. — Ледь ішов, бо шнурок на поясі розв"язався, і спортивні штани аж до колін опустилися. Видно було, що без трусів ходить. І шнурок не годен зав"язати. Він недоразвитий якийсь, але не бомж. Бо чистий і мусоркою від нього не воняє.

Хоч би родичі його знайшлися, бо як похолодає, він тут пропаде. Баптисти недавно приїжджали, хотіли забрати його у свій благодійний центр. Він не захотів.

Зараз ви читаєте новину «Руслан втратив пам"ять». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути