116 років виповнилося 1 липня найстарішій українці Христині Нагорній із села Жадове Семенівського району на Чернігівщині. Живе сама. Все життя працювала в колгоспі. До 100 років тримала корову.
2012-го в жінки погіршало здоров'я, майже втратила зір. Із того часу не виходить із хати. Її доглядають соціальні працівники. Єдина донька від першого шлюбу померла 2000-го.
— Замужем була чотири рази, — розповідає Христина Аврамівна. — Але фамілії не міняла. Так мені стариє баби сказали. Як було мені год 19, то надумався хлопець Андрій Ткачов на мені жениться. Та його взяли в солдати. Шість год ждала. А як приїхав, то негодний був. Два місяці прожив та й умер. Пішла тоді за другого — Федора Мисника. Мені — 28, йому — 33. У нього рак був. Помер і Федор. Тоді був приймак, Сергій Пузієвський із Клімово. І цього поховала. А після того ще з Семенівки був Федір Ковальов. Хотів гарєлки вельми. Пішов до якоїсь молодиці. У неї й помер.
До Христини Нагорної приїздять, щоб знімала вроки, лікувала молитвою. Дар успадкувала від тітки.
— Як була молода, то нікому не шептала, — говорить. — Як стара стала, прийшов чоловік. Боліли в нього ноги вельменно. Та й каже: "У вас усі шептали. Невже ти молитви не знаєш?" Пошептала. Помогло. Він ішов по Жадову від одного конця до іншого і всім розказував. Тоді люди причепились, як короста.
Коли умру, нагадать не можу. Коли собі на картах не кину, чи буду в цьому году умирать, — одлог. Якби пішла в чужу хату, то бистріше б умерла.
Онук пропонує забрати Христину Аврамівну до себе в Москву. Відмовляється. Христина Нагорна має 12 правнуків. Деякі з них живуть у Жадовому. З жінкою не спілкуються.
2 
1
Коментарі