— Ви не будете знати, що їсте. Не можна замовити відбивну, олів'є чи рагу. Можете обрати лише сети — овочевий, м'ясний, рибний чи змішаний, — каже білявка на вході до львівського ресторану "У темряві".
У трьох залах закладу немає освітлення, відвідувачів обслуговують незрячі офіціанти.
На вході пропонують здати у сейф телефони та освітлювальні прилади.
— У вас алергія на якісь продукти є? Молочне, приправи, зелень? Кухар усе врахує під час приготування, — говорить білявка.
На екрані комп'ютера показує меню. Салати коштують від 30 грн, другі страви — 40-45 грн, десерти — 25 грн. Є алкогольні напої, закуски до пива. Мінімальне замовлення для клієнтів, що прийшли вперше, — 70 грн на особу.
Після замовлення провідник у чорній рясі з капюшоном веде двома десятками покручених сходинок до столика у темряві. Зрячі працівники ходять зі спеціальними пристроями нічного бачення на голові. У трьох залах є світлочутливі камери. Коли клієнт піднімає руку, працівник рецепції по рації повідомляє офіціанта, до якого столика підійти. У туалет проводить також персонал, там є тьмяне світло. У кожному залі звучить різна музика.
— Перші 10 хвилин у цілковитій темряві людина починає обмацувати все навколо, свого партнера, — розповідає власник закладу Тома Балджиєв, 29 років. За національністю болгарин, кілька років веде ресторанний бізнес у Львові. — Перегукуються із сусідами по столику: "Ну як вам? Що за їжу принесли?" Парочки узагалі в темряві розкуті стають. До сексу не доходило, але обнімалися і цілувалися пристрасно. Ми з кухарем спеціально розробили меню, яке ще більше підкреслювало би смак страв. Усім подобається теляча печінка з вершковим соусом, персиком і журавлиною. З десертів — тортики із кислим, солодким і шоколадним шарами. Каву подаємо з корицею, кардамоном. Половина клієнтів їдять руками, хоча є прибори. За місяць розбили всього пару бокалів, але за це платити не змушуємо.
Три місяці 12 незрячих офіціантів проходили тренінги для обслуги. Позмінно їх працюють шестеро, як і провідників.
— Деякі клієнти бояться, коли їх обслуговує сліпа людина, — розказує адміністратор закладу, що працює з незрячим персоналом, Юлія Сухова, 24 роки. Вона не бачить із дитинства. — Думають, що незрячий їх обляпає, перекине щось. Жодного такого випадку не було. Кілька людей одразу вийшли із залу — так некомфортно почувалися у темряві.
3 
1
Коментарі