День Незалежності мав усі шанси вже тепер бути одним із найпозитивніших свят для українців. Власне, чимало для кого воно таким і є. Це видно з настрою людей, їхнього бажання виглядати святковими, щирих привітань.
Проте щороку зіпсувати настрій людям прагнуть можновладці та деякі інші діячі, насамперед шляхом так званих урочистих заходів. Минуле святкування не стало винятком.
Традиційні урочисті збори звично нагадували радше з'їзд КПРС із нудним буботінням престарілого генсека, ніж акцію із вшанування незалежності молодої держави. "Святкова" промова Януковича була черговим свідченням невиліковності "совка" у вищій владі, живучості притаманного радянській демагогії лицемірства. "За ці роки ми пройшли непростий шлях від тоталітарної системи радянського зразка, через "дикий капіталізм", економічні кризи і соціальну розгубленість — до свободи, людської гідності, демократії та відкритої економіки, визнання й поваги у сучасному глобалізованому світі", — стверджував наш президент. Звісно, гумор завжди доречний під час свята — але ж не чорний.
Те ж стосується розвішування святкових вітань від глави держави та щедрого роздавання нагород, що також є пережитком минулої епохи й диким для європейців. Якщо Янукович прагнув познущатися з Дня Незалежності та із самої ідеї незалежної України, то нагородження Дмитра Табачника — хід надзвичайно сильний. І щодо решти "удостоєних" президент не промахнувся: Пшонка-молодший, Лавринович, Захарченко... Усього близько 160 осіб — переважно чиновники та "видатні" сини й доньки правлячої партії.
Ну й органічним доповненням цих радянсько-маразматичних звершень став "святковий" концерт у центрі Києва. З підбору виконавців неможливо було зрозуміти, до чого тут День Незалежності України або ж і Україна як така. Власне, так відбувається щоразу впродовж останніх трьох років.
Отож, Янукович та інші знову намагалися зіпсувати українцям святковий настрій. Навряд чи це сповна вдалося, проте певний негатив вони принесли. Втім, усі ці "урочисті" дурниці можна розцінювати і як гавкіт собак услід каравану, який усе одно йде. Мабуть, так слід і робити.
1 
1
Коментарі