Екс-міністр внутрішніх справ 46-річний Юрій Луценко голодує в слідчому ізоляторі 15-й день. Так протестує проти продовження терміну свого ув'язнення до 26 травня. Затримали його торік 26 грудня, щоб швидше ознайомлювався з матеріалами кримінальної справи проти себе.
— Із 22 квітня він п'є лише воду і чай без цукру. На Великдень з'їв шматочок паски і крашанку. Після цього не їсть навіть хліба, — каже Лариса Сарган, прес-секретар "Народної самооборони", лідером якої є Луценко.
Генпрокуратура поширила заяву, що "З 1 травня Луценко добровільно приймає поживну калорійну суміш. Його щоденно оглядає лікар. Його стан здоров'я задовільний".
У середу екс-міністра навідували дружина Ірина, адвокат Володимир Орлов та уповноважений із прав людини Ніна Карпачова. Підготували телеграму-клопотання на ім'я генпрокурора Віктора Пшонки.
— Ми відмовилися від ознайомлення з матеріалами кримінальної справи, аби Юрія Віталійовича випустили на підписку про невиїзд, — розповідає адвокат Ігор Фомін, 51 рік. — Відносно нього застосовані заходи примусового харчування. Він погано почувається, втратив 14 кілограмів ваги, було велике падіння тиску — 60 на 90. Також у нього третя стадія утримання в крові ацетону. Тяжка стадія. Організм отруєний. Йому дають поживну суміш — щось бовтають, щоб людина не померла. Вважаємо, Генпрокуратура має вжити термінових заходів, бо ми ж не гестапо.
— Примусове годування — зрєліще не для слабонєрвних, — каже нардеп-"нунсівець", екс-начальник кримської міліції Геннадій Москаль, 60 років. — Застосовують силу. Раз на добу через зонд вливають суміш без смаку і запаху. А зонди в нас ще з часів Берії та НКВС. Ця суміш штучно підтримує життєдіяльність. У СІЗО не можуть просто дивитися, як людина помирає, тому й годують примусово. Це передбачено в інструкції.
Примусово годують, якщо існує загроза смерті арештованого. При цьому присутні один із керівників СІЗО, лікар, фельдшер і молодші інспектори. Якщо голодуючий опирається, йому одягають наручники, а інспектори тримають. Годує фельдшер під наглядом лікаря. Рот розкривають та утримують роторозширювачем. Вогкий зонд, охолоджений після кип'ятіння, вводять у стравохід. Фельдшер вливає в лійку невелику кількість перевареної води, а потім — поживну суміш. Якщо консистенція така, що може пройти через тонкий зонд, то сумішшю можуть годувати через ніс.
73-річний Степан Хмара голодував у СІЗО 1991 року, коли його звинувачували в нападі на міліціонера. На 17-й день утримання від їжі його почали годувати примусом.
— Суміш готували, змішуючи цукор, яйця, молоко, — згадує Степан Ількович. — Я зціплював зуби, щоб її через рот не залили. То охоронці заламували мене й медсестра вставляла зонд через ніс. Тож сказати, яка ця суміш на смак і запах не можу — їжа ж одразу потрапляла в стравохід. Був випадок, медсестра вставила зонд не в стравохід, а в трахею й мало не залила легені. Я аж посинів, доки охоронці тримали мене за руки та ноги. Але відкачали.
Рішення про початок годування ухвалює начальник установи на підставі письмового висновку комісії лікарів. Після кожної процедури лікар робить запис у медичну картку. Годування припиняють, якщо здоров'я голодуючого поліпшується.
Додають аскорбінову кислоту
Поживну суміш для примусового годування готують за раціоном, складеним із набору продуктів: 50 г манки чи вівсянки, 100 г масла, 800 г молока, двоє яєць, 200 г м'яса для бульйону, 10 г солі та 0,1 г аскорбінової кислоти. Ці продукти ретельно протирають і розводять бульйоном або молоком до 2,5 л так, щоб кількість густого інгредієнта не перевищувала 350 г.
2 
1
Коментарі
53