На Чернечій горі у Каневі зранку 9 березня людно. Кількасот жителів області біля музею Шевченка очікують приїзду прем'єра Миколи Азарова. Він має вручати Шевченківські премії цьогорічним лауреатам. Охочі потрапити на урочистості проходять рамку металошукача.
— Алло, хлопці, — звертається по рації до підлеглих майор міліції. — Пропустіть на гору машину Михайла Добкіна. "Рендж ровер" 14-88, харківські номери. Це ж губернатор, а не хто-небудь.
63-річний Михайло Коваль із села Великий Хутір Драбівського району Черкащини у рюкзаку за плечима тримає бандуру. У руках — гілку калини і кілька колосків. Хоче співати на Тарасовій горі. Калину покладе на могилу Шевченка.
— У країні така влада, що бандуристи і їхні пісні нікому не потрібні, — розповідає. — Вони воліли, аби хто заспівав "Владимирский централ".
Азаров запізнюється на 40 хв. У супроводі голови Черкаської облдержадміністрації Сергія Тулуба та Михайла Добкіна піднімається до могили. Поруч із губернаторами йде засмаглий мер Черкас Сергій Одарич. Він щойно повернувся із відпочинку на португальському острові Мадейра.
Прем'єр іде до конференц-зали музею. Там його чекають лауреати. Серед них немає Василя Шкляра. Його номінували за роман "Чорний Ворон". Однак письменник попросив президента не вручати йому премії, доки міністром освіти лишатиметься Дмитро Табачник.
— Президент вирішив відтермінувати вручення премії Шкляру до певних часів, — каже журналістам 51-річна Ганна Герман, заступник глави Адміністрації президента.
Її просять уточнити, до яких саме.
— Про це багато написали в інтернеті, — відповідає усміхаючись.
— Шкляр говорить і діє так, як діяв би Тарас Шевченко, — коментує подію 53-річна Лілія Григорович, депутат від блоку НУ-НС.
— Його не шанують, бо у своєму романі писав "кацапи й жиди", — каже "нунсівець" 63-річний Микола Кульчинський. — У цьому нема нічого страшного. Це народна назва. І Шевченко так само писав.
Микола Азаров зачитує українською з аркуша вітання лауреатам. Помиляється лише раз, коли вимовляє "асабістость". Потім передає слово Ганні Герман. Та підходить до трибуни. Її перебиває диктор: "До уваги присутніх. У музеї почалася пожежа. Прохання евакуюватися коридором першого поверху". Всі переглядаються. Прем'єр не реагує, а Герман розпочинає церемонію вручення. Михайло Добкін дарує музею 102 раритетні видання "Кобзаря", які до цього зберігали у приватній колекції. У скільки обійшлися книжки, Михайло Маркович не каже.
За 5 хв. урочистості завершуються. У фойє музею губернатор Тулуб підводить до прем'єра священика Успенського собору в Каневі отця Георгія. Звертається до Азарова російською:
— Вот настоятель церкви, о которой я вам говорил. Там немного осталось отремонтировать.
Микола Янович дивиться на священика й нічого не говорить. Простягає руки помічнику, який накидає йому пальто. Виходить у супроводі Тулуба і Георгія. Далі журналістів не пускає охорона. У будинку багатолітнього наглядача могили Шевченка — Івана Ядловського Азаров лишає запис у книжці почесних гостей. У тексті, писаному українською, немає жодної помилки.
— Так це не він писав, — кажуть працівники музею. Називатися не хочуть. Текст написали за нього. Азаров українською не вміє писати. Він тільки розписався.
Розповідають, що у часи Кучми напередодні свят книжку забирали представники ОДА. Записували туди відгук. Потім повертали. Тепер знову роблять те саме.
До виходу йде Ганна Герман. Агітує архітектора Ларису Скорик поїхати на батьківщину Шевченка у село Моринці.
— Так у Моринці Юлька приїхала, — відповідає та.
— Байдуже, у мене машина непрезентабельна, вона нас не впізнає, — каже Герман.
2 
1
Коментарі