"Ще не родився такий Демков, щоб москальську присягу прийняв"

2

Фото: фото з архіву родини Демкових

— Нам сказали: "Хто за Україну — на шикування не виходьте". Коли стали спускати наш прапор, заграв гімн України. Ми просто підірвалися і вибігли, заспівали гімн. Плакали, — каже 20-річний Вадим Гурш, курсант Академії військово-морських сил ім. Нахімова — єдиного військового вузу на території Криму.

20 березня викладачі академії здали заклад росіянам, підняли над приміщенням триколор. Під час церемонії кілька десятків незгодних курсантів заспівали "Ще не вмерла України ні слава, ні воля". Військовий оркестр намагався їх заглушити, однак хлопці співали до кінця.

— Російські офіцери підкупили наших викладачів, — згадує 20-річний Євген Демков, курсант військово-морського ліцею академії. — Навезли нової форми, кроватєй, білизни, стіральних машинок. У столовку їди наперли. Розказували, що в Росії дуже добре служити.

Вадим Гурш і Євген Демков родом зі Славутського району Хмельниччини. Перший — із села Цвітоха, другий — із сусідньої Кам'янки. Дружать з дитинства, разом їхали навчатися до Севастополя. Вадим вступив до академії, Євген — до військово-морського ліцею академії.

— Як почалася та колотнеча у Криму, в нас була істерика, — каже 42-річна Олена Демкова, мати Євгена. — Женя дзвонить: "Мам, все. Академії нема". У мене не було слів. Потім кажу: "Сину, тебе виховала бідна мама, а тут прийшла багата чужа тітка. До кого підеш?". А він: "Росії не присягну!". На них дуже тиснуть. Дали нову форму, обіцяли практику на військових кораблях, 3 тисячі стипендії замість 170 гривень. Але хлопців підтримує заступник з виховної роботи, капітан ІІ рангу Вадим Гончаренко. Від усіх матерів хочу подякувати Вадимові Олександровичу, що не покинув дітей. Не знаю, як вони без нього були б. Дзвонив мені: "Ще не родився такий Демков, щоб москальську присягу прийняв".

— Женьок не здасться ніколи! — каже 18-річний Олег Демков, брат Євгена. — Знає, що я теж присягну Україні. То що, на мене піде?

Дід Євгена — росіянин, жив у місті Калуга, позаторік помер. Баба Валентина Будакова переїхала в Україну, у Росії залишилося багато родичів.

— На тему Криму стараємося з ними не говорити, — говорить 67-річна Валентина Будакова. — Вони там зазомбірувані.

Євген Демков зустрічається з 17-річною Дариною Ясінською, донькою його вчительки світової літератури.

— Я горджуся, що Женя — патріот. Надійний парєнь, — каже 45-річна Людмила Ясінська. — У школі в КВН грав, багато читав. Дочка дуже за нього переживає, постоянно дзвонить.

Євген Демков каже, щодня кілька курсантів переходять на бік Росії:

— У ліцеї 41 курсант. Спочатку в Україну хотіли 15 чоловік, потім 11. Зараз лишилося восьмеро. В академії 365 курсантів. В Україну їдуть 72.

Курсанти, які відмовилися служити росіянам, досі носять українську форму, шикуються окремо від решти.

— Я два роки прослужив, — згадує Вадим Гурш. — Щодня під українським прапором шикувалися. Боляче дивитися, як його зняли.

Серед викладачів до України планують повернутися 32 офіцери. Решта продовжать службу в закладі. Ліцей перейменували на Чорноморське училище ім. Нахімова.

×