"Ми бідна країна, матеріально та психологічно. Маємо звичку жити у злиднях. Через це люди втрачають амбіції та чекають, доки за них щось вирішать, — каже 41-річний Андрій Єрмолаєв, директор Інституту стратегічних досліджень, який підпорядковується президентові. — По телевізору показують серіали про благополучне західне життя. Ми не можемо жити так, як на картинці, що породжує зниження самооцінки. Цей комплекс треба долати: ми зараз бідні, але не жебраки".
У ресторані "Тургенєфф" на пл. Львівській замовляє каву та булочки з кремом. За 2 год. випиває дві чашки кави еспресо, а солодощів не їсть. Говорить російською, іноді вживаючи українські слова.
— Більшість наших політиків мають ілюзії, що за 20 років якісь розумні голови напрацювали все необхідне для розвитку країни. Потрібна тільки політична воля це реалізувати, — закурює Андрій Васильович. — Напрацювання дійсно є, але вони переважно недороблені, тому що були скоріше предметом політичної реклами. Наприклад, останні роки багато говорили про Податковий кодекс. Але зведених готових документів не було. Тому робота над новим проектом проводилася швидко. Під час його обговорення вирішували й іншу проблему — провести реформу, пов'язану з рівнем податків, процедурами їх збору та адміністрування. Виникла колізія. Частину, пов'язану з адмініструванням, розробляли консервативні люди. І коли уряд відрапортував, що підготував проект, то у членів Комітету реформ, тобто замовника, виникло запитання: "Що це?" Президент і члени Комітету робили заяви про потребу доопрацювання кодексу. Чому це ігнорували, ще потребує аналізу.
У владі розуміли, що ухвалення кодексу виведе підприємців на майдан?
— Уряд зробив велику помилку, що затягнув із переробкою блоку про адміністрування податків. Президент уже тоді дав зрозуміти членам Кабміну, що поки цей блок не змінять, він Податковий кодекс не підпише. А група міністрів, які відповідали за документи, недооцінила ризики.
Підприємці скаржаться, що внесені правки мало змінили кодекс.
— Президент і уряд пішли на компроміс — на якийсь час залишили стару систему, за якої працював малий бізнес. Але ми фактично зберегли монополізм торговельного капіталу, який прикривається малим бізнесом. Цю ситуацію треба змінювати.
Які висновки зробила влада з ухвалення кодексу?
— Будуть кадрові перестановки, постане питання, кому довіряти далі.
Посад позбавили заступника міністра фінансів Тетяну Єфименко і голову Держкомпідприємництва Михайла Бродського. А віце-прем'єр Сергій Тігіпко тепер готуватиме пенсійну реформу.
— Мої колеги в Інституті вважають, що економічне тіло кодексу достатньо прогресивне. Хоча його можна покращувати. А ось адміністрування податків було антипідприємницьке.
Наскільки суттєво підірвало довіру до влади ухвалення кодексу?
— Президентська команда стурбована не рейтингом, а тим, щоб не зривалися плани реформ.
Ким Янукович хоче увійти в історію?
— Він захоплений ідеєю країни сучасної. Часто використовує термін "модернізація".
Як він її розуміє?
— Те, що в країні виробляється, має приносити національний прибуток, бути конкурентним, за це не має бути соромно. Також Янукович часто використовує термін "ефективність", "ефективна влада". Особливо, коли мова йде про системне управління. Тобто, прийняв рішення — зроби. Під час впровадження адміністративної реформи головне питання, що обговорюється на нарадах, — якість послуг. Держава не править громадянами, а надає їм послуги.
Єрмолаєву телефонують. Він дістає "Нокіа" з кишені пальта, що висить поряд. Переходить зі співрозмовником на українську. Домовляється про зустріч.
Яке в Януковича бачення плану реформ?
— Перший комітет реформ при Кабміні створили ще навесні 2007-го, коли Янукович був прем'єром. Розробляли урядову програму реформ. Після перемоги на президентських виборах він по суті відновив роботу комітету. Але 2007-го реформи розраховувалися в умовах сталого росту. А зараз пройшли першу хвилю кризи і є ризик другої.
Якщо є план, чому важливі рішення оголошують зненацька або проти ночі, як стало з адмінреформою?
— Деякі рішення широко дискутувалися. Наприклад, дерегуляція і спрощення ведення бізнесу. Із реформою державної влади важче. Це той випадок, коли рішення треба приймати швидко. У забюрократизованій системі влади ефективна реформа проводиться зверху до низу.
Складається враження, що теперішня адмінреформа — це просто зміна вивіски.
— Ні. Указ щодо нової структури Кабміну та кадрові призначення — маленька складова реформи. Далі змінюється структура виконавчої влади — на рівні центральних органів і всієї вертикалі, скорочуються представництва, мінімізуються функції, прибирається дублювання, переглядається величезна кількість підзаконних актів. Це й реформа держслужби, й антикорупційний пакет, і доступ до інформації, і перерозподіл повноважень. Як тільки перейдемо до реформи місцевого самоврядування, коригуватимуть міжбюджетні стосунки, нарощуючи економічну базу для самоврядування і зменшуючи долю управління через державний бюджет.
На скільки розрахована адмінреформа?
— Займе весь рік.
Чому громадськість не інформують про ці зміни, не обговорюють їх?
— Люди книжок не читають, а ви хочете, щоб вони кодекс читали. Так, реформи треба обговорювати. Але не на майданах і круглих столах із журналістами, а в першу чергу з фаховими експертами.
Опозиція могла б стати таким експертним колом?
— Якби працювала так, як зараз працюють громадські організації, то могла б.
У нас політики першого покоління. Є опозиція ідеологічна і елітарна. Елітарні політики опонують владі й заявляють, що у влади гірше виходить управляти, ніж було б у них. Це, скоріше, конкуренція еліт, а не конкуренція ідей. Ідеологічна опозиція — це сьогодні ліві й соціал-демократи.
А організованої опозиції тепер немає, бо політичні погляди найпопулярніших її лідерів нестійкі та розпливчасті. Та ж Тимошенко пройшла еволюцію від бізнесмена в політиці до людини, яка заявила про ідеологію солідаризму. Спочатку її партія тяжіла до соціал-демократичного спектру. Потім був різкий поворот у ліберальний бік. Зараз проблема Тимошенко в тому, що вона не має своєї особистої програми.
За яких умов може з'явитися організована опозиція?
— Опоненти не зможуть об'єднатися тільки тому, що не згодні з владою. Бо влада вбирає в себе і лібералів, і консерваторів — прихильників контрольованої держави.
Під час 3-годинної розмови Єрмолаєв викурює з десяток цигарок. Дає офіціанту 400 грн. За рахунком треба сплатити 313 грн. Від здачі відмовляється.
Добре виходить риба-гриль
— Люблю збирати книги. Багато читаю. Купую різні видання на книжкових ярмарках, — розповідає Єрмолаєв про хобі. — Коли є час, готую рибу-гриль. У мене це добре виходить. Зараз їм зранку і пізно ввечері.
Дружина Андрія Єрмолаєва Ірина працює офіс-менеджером у фонді "Поступ". У подружжя двоє дітей — донька 4-річна Катерина та син 21-річний Дмитро — студент університету "Києво-Могилянська академія".
Працював із Кучмою та Пустовойтенком
Андрій Єрмолаєв закінчив філософський факультет столичного університету ім. Шевченка. Був консультантом інформаційно-аналітичної служби президента Леоніда Кучми, помічником прем'єра Валерія Пустовойтенка.
Майже 10 років очолював Центр соціологічних досліджень "Софія". Навесні цього року президент Віктор Янукович призначив Єрмолаєва директором Національного інституту стратегічних досліджень.
2 
1
Коментарі
6