"Навіть не встигла накраситися. Не фотографуйте, бо я в страшном відє", — каже колишня голова Фонду держмайна 52-річна Валентина Семенюк-Самсоненко.
Швиденько дістає з сумки косметичку. Підправляє макіяж. Вона у футболці з короткими рукавами, білій спідниці й туфлях із високими підборами.
— Мені одяг підбирає чоловік, — каже Валентина Петрівна. — Він у мене найкращий дизайнер. Коли йду щось купувати, то ходить зі мною й каже: "Оте тобі підходить, а те — ні". Я йому щось підказую, він — мені. Іноді збираюся на роботу, а чоловік говорить: "Ні-ні! Ти таке не одягай сьогодні".
Кабінет Валентини Семенюк-Самсоненко за кількасот метрів від будівлі Фонду держмайна. Усі полиці заставлені ящиками зі свіжовидрукуваними буклетами її громадської організації, яка пропагує здоровий спосіб життя та агітує проти абортів.
Відколи вас звільнили, трохи відійшли від політики?
— Ні. Я набрала ще більше оборотів. Зараз Спілку жінок України, яку я очолюю, прийнято до складу Міжнародного жіночого руху. Проводимо роз"яснювальну роботу про нашу організацію. Раніше в школі розповідали про здоровий спосіб життя, про загрозу куріння. Сьогодні цього ніхто не робить. Тому наша організація пішла в люди. Нам допомагають медики.
Крім того, я не залишила без уваги справи у Фонді. Навіть тепер, коли трохи відійшла, ми все одно знаходимося в судах.
Що робитимете?
— Чотири роки я подавала звіт Фонду держмайна, 12 разів — програму управління об"єктами державної власності, програму приватизації. Але за всі роки парламент жодного разу мене не вислухав, не розглянув звіту.
Думаю, бояться мого виступу. Бо я би назвала речі своїми іменами. А справа в тому, що в нас люди купували об"єкти й за них забували платити гроші. І деякі депутати, які їх купили, сидять сьогодні у сесійній залі. Вони брали кредити під гарантії уряду і за ті гроші стали власниками заводів і пароходів. А кредити тепер держава виплачуватиме, а не товстосуми. Хочу, щоб люди знали про тих депутатів, які стали мільйонерами, мільярдерами на наших плечах.
Можете назвати їхні прізвища?
— Статус народного депутата на мене більше не поширюється...
Боїтеся?
— Я нічого не боюся, пройшла вже всі залякування. Зараз добиваюся, щоб рішенням суду мені дали можливість вийти до парламентської трибуни й виступити. Бо там самі стіни мене захищають: якщо щось скажу не так, то створюйте слідчу комісію і перевіряйте.
Лівійці оголосили, що хочуть купити Одеський припортовий завод...
— Умови конкурсу я завжди тримаю біля себе, — каже Валентина Петрівна й бере зі стосу паперів газету "Вісник приватизації". Розгортає та критикує умови конкурсу продажу ОПЗ. — Коли я бачу, що будуть погоджувати тарифи і квоти на використання аміакопроводу, то виникає питання: а в якому законі прописано про погодження? З ким? Із якоюсь тіткою Дусею чи з Кабміном? Погодження відкритим рахунком? Хабаром? Чемоданом? Алмазами?
Дзвонить мобільний. Валентина Петрівна вибачається, відповідає. Каже доньці, що не може говорити й набере її пізніше.
Узагалі зараз доцільно продавати такий стратегічний об"єкт? Ще півтора року тому ціна на нього була в кілька разів вища.
— На фондовому ринку — страшне падіння. Тому не можна продавати такого гіганта. Там навіть не враховано інтелектуальну власність держави, а це приблизно 20 мільярдів гривень.
Зараз бігають, щоб відволікти увагу. Насправді вже все договорено, поділено й помножено
Тобто чітко треба сказати, що йде замовлення. Той, хто приймає рішення про приватизацію ОПЗ, отримає матеріальну або політичну підтримку на президентських виборах. А зараз бігають по лівійцях, шведах, фінах лише для того, щоб відволікти увагу. Насправді вже все договорено, поділено й помножено.
Не українці його купуватимуть?
— Тут вільний продаж без виписаних додаткових умов. Тому сьогодні якийсь дядько може прийти, купити акції, а завтра перепродати їх. Купує не стратегічний інвестор. Може придбати й посередник на ринку цінних паперів. І куди підуть ці гроші? Знову, як по "Криворіжсталі" — в каналізацію? Юлія Володимирівна по ЄЕСУ гроші від "Криворіжсталі" вже використала. Рішення Печерського суду Микола Замковенко виніс 2005 року, щоб зобов"язати державу виплатити їй ПДВ десь у розмірі 8 мільярдів гривень. Вона тоді їх забрала. Потім за таке рішення вона зробила Замковенка депутатом від БЮТу.
Я працювала при чотирьох урядах і маю можливість порівняти. Перший уряд Тимошенко, уряд Єханурова, потім Януковича і знову Тимошенко. Моя критика — не у фізичній особі Тимошенко, а в її діях. Вона гарна жінка. Нехай собі живе і здравствує. Я пережила два її пришестя. Можливо, пережила б і третє. Але Україна третього пришестя Тимошенко не витримає. Я погодилася йти кандидатом в президенти тільки через те, що третього пришестя цієї вєдьми не повинно бути! Я кажу "вєдьми", бо в Страсну п"ятницю вона захоплювала Фонд держмайна (йдеться про невдалу спробу прем"єрки 25 квітня 2008 року встановити контроль над ФДМУ всупереч указам президента і протестам Генпрокуратури. — "ГПУ"). Тільки темні сили, прикриваючись білим, можуть іти на таке. Їй треба одне — прийти, вкрасти і роздати. З її статками є куди тікати, бо навіть доньку вчила за кордоном, а не в Україні. Мені тікати нічого! Тут живуть мої рідні, близькі, й тут жити мені.
Знову дзвінок на мобільний. Валентина Петрівна перепрошує: телефонує чоловік.
— Віталік, головне — спокійно. Розумієш? — пояснює в слухавку.
Після минулих парламентських виборів Соцпартія висунула вас кандидатом у президенти, хоча до виборчої кампанії залишалося ще багато часу. А тепер із заяв Олександра Мороза випливає, що ви вже не будете кандидатом?
— Рішення з"їзду, яке прийняте ще минулого року, на сьогодні діє. Хоча ми ведемо переговори із представниками інших партій, щоб іти єдиним списком на вибори до Верховної Ради.
Але ж Мороз заявив, що готовий підтримати лідера Компартії Петра Симоненка.
— Думаю, буде як раніше: "У нас єдиний, неповторимий кандидат Сімонєнко, і ми сама надійна партія".
Об"єднання лівих сил, швидше за все, не буде. Треба змінити перших політичних гравців. Тоді, можливо, щось і вийде. Люди хочуть справедливості, нормального життя, медицини. Це те, про що говорять соціалісти. Сьогодні йде чатування за Соцпартією, за її брендом. Кілька олігархів банкрутують СПУ. Але достатньо середніх бізнесменів, які нас фінансують. На продаж олігархам ми не підемо.
Ви говорите про можливе блокування з лівими. Але ті ж комуністи доповнюють нинішню коаліцію голосами.
— Я не випадково сказала, що з ними нічого не буде. Дай Бог, щоби помилилася. Але треба розрізняти рядових комуністів, яких я поважаю, і носіїв партквитків у нинішній Раді. Як голова Фонду держмайна можу сказати, що більше власності, яку розтягнули нинішні й колишні носії червоних партбілетів, не було і не буде. Вам не здалося дивним, що якраз комуністи ініціювали мою відставку з посади голови Фонду? Цьому є пояснення — дуже велика зацікавленість олігарха Григоришина в таких підприємствах, як "Турбоатом", обленерго й інших. А якщо вірити чуткам, то він і є одним із фінансистів Компартії.
Коли прощаємося, Валентина Петрівна жартує:
— Мене іноді запитують, чому я проти об"єднання з комуністами. А я кажу: та я п"ять разів пропонувала Симоненку женитися на нас. Але він не хоче. Він собі вибрав молоду жінку (Петро Симоненко пішов від дружини до молодшої за нього на 25 років журналістки Оксани Ващенко, яка народила йому доньку. — "ГПУ").
1957, 4 липня - Валентина Скиб"юк (дівоче прізвище Валентини Семенюк-Самсоненко. - "ГПУ") народилася в селі Заріччя на Житомирщині
1982 - закінчила Житомирський сільськогосподарський інститут
1990 - секретар Ружинського райкому партії
1991 - вступила до Соціалістичної партії
1994, 1998, 2002 - була обрана народним депутатом України
2005 - голова Фонду держмайна України
2007 - балотувалася в народні депутати за списком Соцпартії. До парламенту СПУ не пройшла
2008 - звільнена з посади керівника ФДМУ
Вдруге одружена. Має двох доньок від першого шлюбу
2 
1
Коментарі
3