У понеділок розпочався 10-денний візит до України Патріарха Московського і всієї Русі 62-річного Кирила. Після прибуття до Києва глава Російської православної церкви провів молебень на Володимирській гірці. Потім у Києво-Печерській лаврі відбулося засідання Священного Синоду РПЦ.
Із президентом 55-річним Віктором Ющенком Кирило зустрічається по обіді. Спілкуються у вузькому колі близько 2 год. Обмінюються подарунками. Віктор Ющенко вручає патріархові колекцію старовинних монет, рушник і вишиванку — білим по білому. Кирило дарує йому сертифікат на повне 17-томне зібрання творів Миколи Гоголя, а також ікону Ісуса Христа.
Разом їдуть до столичного парку Слави. Там навколо охорона, сторонніх не пускають. Спочатку президент та патріарх покладають вінки до пам"ятника Невідомому солдату. Потім вул. Мазепи переходять до Меморіалу пам"яті жертв Голодомору. Протилежний бік вулиці відокремлено залізним парканом. Що кілька метрів стоять міліціонери. У дворах чергують автобуси з бійцями "Беркута".
Біля меморіалу лежить кущ калини. Коріння загорнуте в мішковину та присипане землею. Поряд на поліетилені насипано чорнозему, три лопати, стоїть відро води.
Віктор Ющенко розрівнює лопатою землю під кущ. Патріарх Кирило та митрополит Володимир Сабодан спостерігають. Благословляють, щоби добре росла. Поряд росте калина, яку Ющенко висаджував з іншими гостями.
Дівчата в національних костюмах дають їм горщики з лампадками. Навколо запаленої свічки — білі та блакитні хризантеми, калина, плющ і колоски. Ставлять їх біля скульптури дівчинки з колоссям у руках. Люди з оточення президента та патріарха покладають на постамент символізовані снопи: колоски та калинові гілки, перев"язані чорною стрічкою.
Мы завтра начнем умирать
Ющенко говорить, що напередодні вони обговорювали церковний розкол в Україні та шляхи його подолання.
— Я хотів би подякувати його святості за розуміння та відкритість, які він демонстрував у аналізі цього питання, — говорить президент. Вітер куйовдить йому волосся. Іноді він пригладжує його долонею.
Ющенко каже, що на цьому місці вперше за 75 років ушанували загиблих від голоду в 1932–1933 роках. Патріарх Кирило додає, що голод мав політичні причини. Загинуло багато людей в Україні, Поволжі, на Північному Кавказі, Південному Уралі, в Західному Сибіру, Казахстані. Розказує про свою родину:
— Мой дед, исповедник, около 30 лет просидевший в тюрьмах и лагерях за то, что боролся за сохранение веры, был в это страшное время арестован. И когда его забирали, а дело было в Поволжье, то бабушка обратилась к нему и сказала: "На кого ты нас оставляешь? Ты же видишь, голод идет, мы все погибнем". И тогда дед сказал: "Я иду страдать за Христа. Волос не упадет с вашей головы". И вот, когда в доме не осталось ни грамма муки, бабушка спекла вечером лепешечки. Для семерых детей. Раздала их и сказала: "Дети, у нас нет ничего, что завтра с вами сможем покушать. Мы завтра начнем умирать". А ночью произошло что-то, что я как верующий человек называю чудом. Раздался стук в окно, и бабушка услышала: "Хозяйка, выходи, принимай товар". Вышла — никого. И рядом с дверью стоит большой мешок муки. Он спас мою семью.
Коментарі
1