Два реванші. Що сталося важливого для України на виборах у Європі?

Минулими вихідними були вибори у Польщі та Словаччині. Їх результати точно матимуть вплив на Україну. Про це у огляді Gazeta.ua.

Коли задоволені всі

У Польщі відбулися місцеві вибори, за офіційними результатами, на них найбільше голосів отримала партія Анджея Дуди "Право і справедливість" ("ПіС") - 34,27%.

 

"Громадянська коаліція" ("ГК") чинного прем'єра Дональда Туска відстає на кілька відсотків (30,59%). Але цікаво, що спікер Сейму Шимон Холовні вивів свою партію "Третій шлях" на третє місце з 14,25%.

Четверте місце розділили між собою ультраправа "Конфедерація" та ліві ("Левиця"), хоча у кожної із цим політсил підтримка удвічі менша за "Третій шлях".
Можна сказати, що "ПіС" бере реванш за поразку на парламентських виборах. І у Польщі ситуація склалася схожа з тією, яка була у Туреччині, де "Партія справедливості і розвитку" президента Реджепа Ердогана на місцевих виборах втратила представництво у регіонах. У Польщі у 2018 році "ПіС" зібрала більшість голосів у 9 воеводствах із 16, то нині - лише у шести.
Тому, коли лідер партії Ярослав Качинський заявив уночі після виборів, що "чутки про нашу смерть дещо перебільшені", він мав рацію частково. Бо, крім представництва у регіонах, "ПіС" програла вибори у великих містах, де поступилася "ГК" Туска.
Туск, до слова, вважає результат перемогою, оскільки вдалося суттєво скоротити розрив між "ГК" і "ПіС".

 

У соцмережі Х Дональд Туск звернув увагу також на рекордну перемогу у містах, але висловив стурбованість низькою явкою, особливо - молоді, низькими результатами на сході країни та у селах.
За два тижні полякам знову прямувати до дільниць - відбудуться другі тури на виборах мерів міст, у котрих у першому турі переможця визначити не вдалося.

Пеллегріні напружився

А у Словаччині відбувся другий тур президентських виборів. Нагадаємо, перший тур здивував багатьох: креатура прем'єра Роберта Фіцо - спікер парламенту Петер Пеллегріні - програв єврооптимісту Івану Корчоку, кадровому дипломату зі значним досвідом роботи з європейськими структурами.

 

Тоді результати перегонів свідчили на користь політики чинного президента Словаччини Зузани Чапутової, яка через тиск Фіцо відмовилася сама від участі у виборах. Корчок, хоча і не прямо, але вважався як мінімум продовжувачем її пєвропоцентричної політики. Зузана Чапутова є послідовною прибічницею допомоги Україні у протистоянні з Росією. Тому перемогу Корчака сприйняли як прояв загальноєвропейського тренду протидії ультраправим, прихід яких до влади у країнах ЄС свого часу анонсував президент країни-агресора.
Але у другому турі Пеллегріні зміг вийти у лідери. Він набрав 53,12% голосів, його конкурент Іван Корчок - 46,87%.

Хвилі на Київ

Місцеві вибори у Польщі умовно розділили країну на дві частини: західну, де віддають перевагу "ГК", та південно-східну із її симпатією до президентської "ПіС". Дональд Туск сам натякнув на недостатню роботу з проблемами сіл, малих міст та молоді. Але підніжку йому поставили протести фермерів, які загострили дискусію навколо допомоги Україні.
Через інтенсивні розмови про російську загрозу для Польщі, праві консерватори "ПіС" змогли утримати позиції, оскільки в умовах загрози виборці тяжіють до консерватизму. Не пішов на користь "ГК" і скандал із заступником міністра сільського господарства Польщі, який непристойно повівся з українською делегацією. А також витік інформації про гру Туска із Макроном проти України у питанні ввізних мит ("митний безвіз").
Свою роль зіграла і позиція Єврокомісії щодо українського експорту через країни ЄС, зокрема, і через територію Польщі. У такій ситуації, можливо, був більш мобілізований консервативний виборець, котрий міг критикувати рішення ЄК. Результати цих перегонів для України фіксують статус кво: дві партії-конкурентки у Польщі, контакти офіційного Києва з лідерами цих партій напрацьовані, тому особливих проблем очікувати не варто.
А от вибори у Словаччині, вочевидь, приведуть до зміни політики щодо України. Петра Пеллегріні вже привітав прем'єр Угорщини Віктор Орбан. На його думку, перемога Пеллегріні є перемогою "народу і всіх захисників миру у Європі". У свою чергу, тріумфатор другого туру заявив, що зробить усе, аби Словаччина "залишалась на позиції миру, а не війни". Важливо, щоб новий президент діяв таким чином аби ніхто не відчував себе переможеним, напучувала його Зузана Чапутова.
Тому що ті, хто очікує від Пеллегріні наслідування політики Орбана й Фіцо, можуть глибоко помилятися.

Своя гра

На думку Корчока, конкурент у другому турі зробив із нього "кандидата війни", хоча це далеко не так. Пеллегріні для перемоги потрібно було провести швидку й агресивну кампанію, що він і зробив: звів змагання до простої тези, "він за поставки зброї він за війну, я проти цього - я за мир".

Але Пеллегріні може позиціонувати себе як самостійний політик і навряд чи не скористається таким шансом. Вийти з тіні Фіцо - це одночасно поставити хрест на підозрах проти себе у підігруванні прем'єру в його корупційних оборудках. Пеллегріні, за деякими даними, опікується своїм іміджем у Брюсселі та у Вашингтоні, тому навряд чи буде різко змінювати офіційну позицію Словаччини по Україні. Тим паче, "чорнову роботу" вже зробив за нього Роберт Фіцо. Отже, Пеллегріні навряд чи відійде від своєї передвиборчої тези, що поставки зброї - це розпалювання війни. Але це жодним чином не завадить йому допомагати Україні гуманітарно та дипломатично, фінансово. На цьому полі Пеллегріні отримує нагоду постати як самостійний політик. Чи скористається він таким шансом? Він мігрує ближче до центристів - створив партію "Глас - соціальна справедливість" ("Голос") та закликає до "обережності" у питанні поставки зброї до України. Обережність - це не є категоричне "ні", яке лунає від Фіцо.
Адже він може спостерігати, що відбувається, якщо проводити політику Орбана-Фіцо. Прем'єр Словаччини вимушений для реалізації задуманих ним реформ проводити у президенти свою креатуру, а для цього збирати всі сили.

Крісло захиталося

А в Угорщині - хвиля протестів проти Віктора Орбана. Варто зауважити, що Пеллегріні перед другим туром виборів побачився з Орбаном, що забезпечило йому голоси угорців Словаччини. Логічно, що у відповідь новий президент мав би реалізовувати політику Орбана, але під прем'єром Угорщини крісло хитається. До протестів закликав екс-соратник Орбана по партії Петер Мадьяр. Уберезні 2024 року він розкрив деякі залаштункові ігри угорського уряду та анонсував створення політичної сили нового типу з прицілом на перемогу на виборах до Європарламенту, що поклало б край монополії Орбана.

×