"Навіть мої вороги визнали, що відео – круте" - кандидат про мати на камеру

Минулого тижня в мережі Інтернет з'явилося відео за участі кандидата в народні депутати України від ужгородського виборчого округу №68 Павла Чучки. В ньому кандидат матюкається на камеру. За два дні кількість переглядів відео перевищила 30 тисяч. Про те, кому було вигідно викладати скандальний сюжет в Інтернет, хто пустив річкою Уж труну з написом "Чучка геть з "Батьківщини" та хто стоїть за Павлом Чучкою – у розмові з ним.

Павле Павловичу, як би ви оцінили ситуацію перед виборами в цілому по Україні?

- Такої напруженої передвиборчої кампанії не пригадую давно. Ці вибори схожі на ті, які організовувала і проводила свого часу СДПУ (о). Настільки жорстоко поводяться із вчителями, вихователями дитсадків. Їх залякують, репресують. Але в мене є відчуття, що для свідомих, думаючих українців дійшло, що ми зараз стоїмо на порозі, не менш важливому, ніж визнання Незалежності України. Зараз існує загроза російського колоніалізму, повернення "совка". Якщо ми запустимо до хати цю дику силу під назвою Партія регіонів, то матимемо гірший варіант, ніж у Білорусі. Бо там люди хоча б економічно захищені, а наш народ надто бідний. Я думаю, що 28 жовтня люди підготуються до бою і цим днем вибори не закінчаться. Якщо опозиціонери не візьмуть у парламенті більшість, то нам капець. У подальшому усі переговори вестимуться на Москві-ріці, а не над Дніпром.

А що відбувається на Закарпатті?

- Тотальний підкуп. В окрузі №68, який об'єднує міста Ужгород, Чоп та Ужгородський район, діє ставка у 200 гривень. З цією пропозицією до виборців виходять два кандидати і одна партія. Ці 200 гривень вносять суттєву поправку у результати виборів, бо люди стали бідніші, ніж ще років п'ять тому. Тому ці кандидати і партія здобули певні відсотки. Ужгородський округ є цікавим. Він об'єднує міста і села, має компактну угорську меншину, чисельний ромський електорат, відчувається потужна опозиційність ужгородців, їхнє європейське мислення і, крім того, в Ужгородському районі живе вождь "регіоналів", губернатор Олександр Ледида. Однак для "регіоналів" на Закарпатті є серйозна загроза програти у всіх шести виборчих округах з рахунком 0:6. Тому наше завдання – не дати "регіоналам" виграти вибори. Зрештою, я б сказав, що ми можемо стати піонерами. А Закарпаття в цілому схоже на паровоз, який має потягнути за собою Україну в бік Європи.

На що розраховують провладні кандидати?

- На цих виборах влада збирається обдурити народ усіма можливими способами: застрашити силою, купити грошима, виторгувати, обміняти, зашантажувати і, замаскувавшись у шкіру овечки, провести у парламент під різними демократичними гаслами кількох жирних вовків. Люди слабо розбираються у кадрах, бо через низький рівень життя, їм не до того. А це дуже небезпечно. Мета влади – отримати схвалення перед Заходом, легалізувати свою бандитську суть ще на п'ять років. Після цього вони зможуть проголошувати тут царизм, каганат, відмінювати Конституцію, обиратися у Президенти у, так званому, сімейному колі.

Які несподіванки можливі?

- "Інфарктну" несподіванку вже можна передбачити. Дуже дивує, наприклад, списковий склад партії УДАР. Крім того, не змогли домовитися по округах "Батьківщина" і той же УДАР. На округах, де були два сильні кандидати від тієї й іншої політичної сили, жоден з них не поступився на користь іншого. А там, де були один сильний, а інший слабкий, то сильний поступився слабкому. Якщо вони зараз не можуть домовитися, то що буде після виборів? На Закарпатті, на мій погляд, сенсацій не буде. Хоча б тому, що брати Балоги, які балотуються по трьох округах, мають досить велику політичну історію. Тому вони своє візьмуть. У гірському Міжгірському районі взагалі спостерігається двобій між Олександром Кеменяшем із "Батьківщини" та Михайлом Ланьом з Партії регіонів. Бо всі інші кандидати познімали свої кандидатури. Що буде по ужгородському округу – важко передбачити. Бо ми йдемо на вибори розчепіреним кулаком: троє кандидатів від опозиції і два – провладні. Та за рейтингом попереду – Чучка.

Яким чином здобувають прихильність виборців кандидати у народні депутати?

- Більшість кандидатів узагалі не здобувають прихильності виборців. Такі повісили п'ять біл-бордів і тішаться з того, що прийде їхня хвилина, коли вони вступлять у бій як технічні кандидати. Якщо говорити про кандидатів, які серйозно йдуть на вибори, то, як вже казав, двоє з них беруть електорат підкупом. Є інформація, що їхня популярність в останні місяці, завдяки грошам, зросла на 10 відсотків.

А як ви агітуєте за себе?

- В мене найдешевша передвиборча кампанія, яка лише може бути. Як агітую? Зустрічаюся з людьми безпосередньо. Закарпатці мене знають давно, бо веду активну громадську діяльність. Наприклад, з кінця 80-х був у Народному Русі України, двічі побував депутатом Ужгородської міської ради, очолював Баранинську сільську раду, веду наукову роботу, друкуюся. Однак сьогодні я заважаю всім.

Як думаєте, що можна зробити в Україні, аби змінити ситуацію?

- По-перше, треба відразу змінити уряд, по-друге, різко поправити ті законодавства, які не тягнуть за собою великі бюджетні затрати. Є закони, до яких треба внести тільки, як кажуть, косметичні поправки, а люди вже відчують покращення. До прикладу, змінити одну зі статей Митного кодексу України, в якій йдеться, що автомобіль із закордонними номерами може перебувати на території України всього п'ять днів. Якщо б ці 5 днів збільшити до 100, то жителі прикордонних областей могли б купувати собі за кордоном хороші 8-10-річні авто за 1-1,5 тисячі євро, які нікому тут не шкодять. Це маленька зміна, але суттєве покращення для українців.

Який сценарій, на ваш погляд, чекає Україну після виборів?

- Незгода з результатами виборів. Причому, як у провладних, так і в опозиційних кандидатів. Заспокояться лише в тому разі, якщо депутатів до парламенту буде набрано у приблизному розрахунку 50 на 50. А це буде схоже на патове болото. Можуть заспокоїтися і в тому випадку, якщо у справу втрутяться європейці. Хоча нинішній владі наплювати на іноземних спостерігачів. Ті з них, з ким мені доводилося спілкуватися, вже у шоці від того, що вони побачили.

Деякі політологи передрікають Україні сценарій 2004 року. Як гадаєте, може повторитися "майдан"?

- Не виключаю. Але він буде дещо модифікований. У 2004 році "майдан" відбувся в одному місці – у Києві. Зараз він може відбуватися по областях, де люди знають конкретне зло в обличчя, за адресою, номером кабінету, чим займався, які розпорядження давав, скільки крав. Такими точками можуть стати Ужгород, Львів, великі центри Східної України. А врятуватися від голодного й приниженого громадянина важко! Не виключаю бунти.

Хто із політиків викликає у вас симпатію і довіру? З ким, на ваш погляд, можна працювати?

- У всій владі мені найсимпатичніший глибокий патріот, людина з різнобічним досвідом, чудовий спеціаліст – Василь Куйбіда. Зараз він у списку партії "Батьківщина" десь у другій сотні. Думаю, це несправедливо. Він мав бути, як мінімум, у першій десятці. Цікаво було б працювати із ужгородським політтехнологом, який зараз працює у Києві, Олександром Солонтаєм.

Що думаєте про "мовний" закон?

- Абсолютно непотрібна річ. У відповідь на цей закон я видав навіть "Словник сепаратиста". Цей закон непотрібен з двох причин. Перша – дозволяє шовіністам розправити свої крила, маючи і без цього дуже багато важелів впливу. Друга – цей закон формально резонує із європейськими законами про мови національних меншин. Тому це чиста демагогія. Взяти б, до прикладу, хоча б Закарпаття, де компактно проживає доволі велика угорська община. Угорці мають у нас все: загальноосвітні школи, вузи, газети, дві партії, Генеральні консульства… Певною мірою це стосується й румунів, словаків, поляків, а також росіян, які проживають у східній частині України. Цей закон був прийнятий для того, щоб заварити кашу у головах виборців напередодні виборів. Щоб почали ламатися списи на таких територіях як Закарпаття, Буковина, Галичина… Це є ідеологічна диверсія проти України.

Оцініть себе: наскільки ви готові йти у Верховну Раду і працювати над законотворенням?

- Як уже згадував, маю чималий досвід: науковий, педагогічний, депутатський, досвід на посаді сільського голови. За час головування займався грантами. Наприклад, з допомогою японського та польського грантів, реалізував два серйозні проекти. У першому випадку, японці профінансували заміну всього технологічного обладнання у трьох дитячих садках Ужгородського району. У другому випадку домовився з мером міста Кросно і спільно ми підготували проект, за яким поляки виділили 240 тисяч євро на облаштування потужного спортивно-відпочинкового комплексу у селі Баранинці. Що стосується наукової роботи, то я є кандидатом філологічних наук. Також володію багатьма мовами: словацькою, чеською, хорватською, польською, сербською, угорською.

Чому ви вирішили йти в народні депутати?

- Маючи величезний багаж знань і досвіду, я розумів, що скористатися ним тут, поки "вгорі" немає порядку, дуже важко. Кажуть: "Якщо хочеш навести порядок у селі, то візьми владу у районі. Якщо хочеш навести порядок у районі, то візьми владу у області, а якщо хочеш навести лад в області, то візьми владу у столиці". У парламенті нам потрібно буде створити українську фракцію, в яку увійдуть переважно депутати від Західної України. Гадаю, у теперішньому скликанні буде багато думаючих людей.

Кого із кандидатів по мажоритарці вважаєте своїм конкурентом?

- Усіх, крім кандидатів від Партії регіонів.

А хто за вами стоїть?

- За мною стоїть мішок з боргами. Моя передвиборча кампанія найдешевша. На сьогоднішній день витрати ще не перевищили 300 тисяч гривень. Я не роздаю грошей і не тримаю людей у комісіях.

Чи може чесна людина стати народним депутатом?

- Може, якщо вона йде за партійним списком. Ви скажете, щоб потрапити туди, теж треба заплатити? Не всім. Думаю, що, наприклад, Марія Матіос, Валентин Наливайченко чи Віктор Пинзеник абсолютно нічого не платили. Якщо говорити про мажоритарну систему, то тут чесна людина може пройти у нардепи, якщо вона відома і має гроші, щоб оплатити офіційні процедури. Якщо кандидат у народні депутати йде до людей, то він чує "дай". Студенти, які розносять газети з агітаціями по селах, розповідають, що кожен другий питає: "А коли будете роздавати гроші?". Від мене, наприклад, кожен виборець чекає на власну книжку з автографом. Я навчив людей, що я не митник, не прокурор – я не маю великих грошей. А те підприємство, яке в мене є (відомий в Ужгороді ресторан "Деца у нотаря", - Gazeta.ua), працює на ручки, бензин та на ліки батькам. До речі, за 17 років я навіть не викупив приміщення та земельну ділянку, де розташований ресторан – досі орендую.

Кілька тижнів тому річкою Уж пливла труна, на якій було написане ваше прізвище? Як ви розцінили такі дії конкурентів?

- Це повтор того, що я публічно робив у 2004 році, коли ми ховали рудого таргана Кучму – тричі спускали труну вздовж Ужа. Це, очевидно, була пародія. Знаю і замовників, і виконавців. Це мій конкурент.

Минулого тижня в мережі Інтернет з'явилося відео за вашої участі. Як ваш електорат сприйняв це? І кому, на ваш погляд, було потрібно виставляти це відео?

- Це відео 2005 року. В мережі Інтернет воно було ще минулого року. А тепер хтось із користувачів Facebook витягнув його, оскільки це стало актуальним. Але, я вважаю, мені це тільки додало популярності. Навіть мої вороги визнали, що це круто. Кажуть, ти напевне сам це запустив. Але це відео справді знімалося для телебачення, у сюжеті поза кадром навіть чути розмову оператора. Тому воно не надумане, а справжнє. А що стосується матів, то я ще не бачив таку людину, яка б, опустивши собі на палець молоток, почала декламувати вірш Шевченка "Хрущі над вишнями гудуть". Тим більше, у відеосюжеті я матюкав не когось, а самого себе. Пригадую, ми відзняли десь п'ять чи шість дублів, і коли знімали останній, мені вже здалося, що я все добре сказав. Тож, коли вкотре запнувся, був дуже злий на самого себе.

Напередодні виборів Павло Чучка видав кілька чергових думок з приводу кампанії під назвою "Секс, гроші і політика":

×