Через тиждень після того, як у Львові пікетували бізнес місцевих "регіоналів", домовляюся про зустріч із головою обласної організації Партії регіонів 58-річним Петром Писарчуком. Він запрошує в торгівельно-виробничий комплекс "Південний", що йому належить.
У невеликому кабінеті Петра Івановича два столи - робочий і для засідань, блискучий паркет, вазони. Господар - у білій сорочці й темному костюмі. Просить помічницю зробити каву та принести води. Запрошує за стіл для нарад.
Ви були на Майдані у Києві чи Львові?
- Не був. Я трошки по-іншому зліплений. Не схвалюю майданів. У країнах, де політики є зрілими і справді державниками, не закликають людей допомагати їм вирішувати свої політичні суперечки. Ні в Конституції, ні в законодавстві України не передбачена така форма розв'язання державних проблем, як "Майдан". Мирний протест і Майдан із барикадами і блокпостами - це різні речі. Не бачимо такого ні у Вашингтоні, ні в Берліні, де панує закон і люди шанують державу й одне одного. А хіба в Каїрі чи Кабулі.
Ті, хто виходить на Майдан, все-таки порушує права тих, які живуть поряд і відчувають дискомфорт. У мене тому немає пієтету до того, що сьогодні показують громадськості.
Мирний протест має бути спрямований не тільки "проти", а і "за" щось. За те, щоб у вищих навчальних закладах підняти рівень викладання, за чесні заліки й екзамени. А коли чуємо в основному "зека геть!", то це принижує не тільки тих, хто це кричить, і не стільки президента Януковича, як Україну і кожного з нас. Бо є ж велика частина таких самих громадян, які голосують за цього президента, обрали його чесно - і це визнала вся Європа. Тобто це принижує виборців, які мислять інакше.
Але я дуже вітав студентів у перші дні, коли вони піднялися і заявили, що хочуть у Європу. Це було добре ще й тому, що допомагало президенту. Він отримав додаткові аргументи, міг сказати Росії: "Ось бачите, у нас молодь цього хоче, це ж не я собі сам придумав". А вже далі це спотворилось на руйнівну стихію і фактично загрозу громадянської війни. Тут є вина і опозиції, і влади. І вже не видно європейського вибору. Уже йдеться про збереження соборності.
Як би мав виглядати мирний протест?
- Це не повинно заважати іншим. Якщо зібрання проводиться в нічний час, то треба вибирати якесь спеціальне місце - може, стадіон. Бо за справжньої демократії шанують кожну людину. Нехай на майдан у Львові вийшли 50 тисяч, але це лише кожен 16-й житель міста. А коли починали лунати заклики до розправи з Партією регіонів, до бойкоту товарів фірм "регіоналів", то це вже шлях не до Європи, а назад у ХХ століття.
Діти-онуки теж не ходили?
- Я не цікавився. Не кажу їм ні йти, ні не йти. Я з сьомої ранку на роботі. Удома політичних питань не обговорюємо. Знаю одне: і я, і мої діти - за європейський вибір давно. Ще 1996 року, коли відкрили тут ринок, зробили вивіску "Ринок Південний - ринок європейського зразка". Ще ніхто про Європу не говорив, а у нас уже висів транспарант "Наша мета - євроінтеграція". Найбільший наш торговий комплекс назвали "Європа". І робимо все, щоб ця територія мала європейський вигляд.
За останній час якісь дорікання чи закиди у свій бік чули?
- Люди зараз накручені, у всьому винять Партію регіонів. Чомусь. Хоч на Львівщині нас взагалі немає в чому винити, бо партія тут ніколи не мала влади. Ніколи ми ні бюджетом не розпоряджалися, ні рішень в обласній раді не приймали, нікого не утискали. Намагаємося тут бути цивілізованою європейською партією.
Колеги по партії що кажуть?
- Неприємно їм бути без вини винуватими. Вони ж не давали команди розганяти Майдан, бити дітей. Вони теж засуджують насильство.
Взагалі ж однопартійці кажуть, що злодії сьогодні пошановані. Ті, що сидять у Львівській міській раді, крадуть комунальне майно. Вони - герої. Закликають бойкотувати "Родинну ковбаску" "регіонала" Олега Барана. А він обробляє 7 тисяч гектарів землі, має 70 тисяч свиней, утримує 20 ферм, дає тисячам людей роботу, платить податки. То з такими підходами ми дійдемо до Європи швидко?
Скільки лишилося "регіоналів" на Львівщині?
- Повтікали з партії слабаки. І ми з того трагедії не робимо. Розпалася фракція у Львівській міській раді. Було там шестеро, троє пішли. Але на стратегічні рішення міської влади вони впливу не мали. Ну, якщо людям від того стало легше жити, то добре. Але я точно знаю, що для іміджу Львова це стане гірше.
Чому?
- Ця фракція розпалася через необільшовицький тиск найбільшої фракції у міській раді "Свободи", що піддавала моральним тортурам, погрозам отих трьох людей. Вони не витримали. Один із них - професор - прийшов до мене і плаче. Каже: Петро, вибач, але я боюся за своїх дітей. То що я мав йому відповісти?
А в області налічується 14 тисяч партійців. Вийшли менше, ніж піввідсотка.
Партія регіонів Львівщини самостійно приймає рішення. Хоч це і не подобається в Києві. І гасла Партії регіонів у Донецьку та у Львові - трохи різні.
Чим ви відрізняєтеся?
- Ми - за єдину соборну Україну, за те, щоб говорити українською, щоб не ворогувати. Намагаємося уникати агресивних зневажливих ноток щодо опонентів. Мер Єнакієвого може говорити: "Ми покажемо тим бандерівцям", а ми собі не можемо дозволити сказати: "Ми покажемо тим донецьким". І "Батя нас не кине".
- Ми намагаємося додати нашій партії терпимості та європейськості.
Слово "регіонал" вам подобається?
- Ідея дуже добра. Тому що в Україні є дуже різні за культурою, мовою, поглядами, історією регіони. І треба почути і врахувати інтерес кожного з них.
Не шкодуєте, що в "Регіонах"?
- Мені всі кажуть: от якби ти не був у тій партії, то вже давно став би мером Львова. А до чого тут партія? Я постійно на виду у львів'ян, і все, що можу, вже їм показав. А, крім посад і благ, є щось інше, людське. Ну, давайте тут усі підемо за "Свободою", на сході країни - за "Регіонами", у Криму - за Росією. І порвемо Україну на шматки?
Політолог Віктор Шевчук вважає, що ідеальним губернатором Львівщини був би Писарчук - і місцевий, і добрий господарник, і до того ж представник партії влади. Чому ви досі не губернатор?
- А я звідки знаю, чому мене не кличуть. Я розумію відповідальність тої посади. Це не царювання, не доступ до бюджетних коштів, це треба щось робити для людей. Я не їздив у Київ випрошувати, не давав хабарів за цю посаду, а просто чекав. Якби на мене такий хрест упав, я би намагався щось добре зробити для області. Але раз мене ця чаша оминула, не маю ніякої образи до президента. Може, він береже мене від чогось. Може, я би чогось не зробив і мене би з ганьбою вигнали.
Що нам робити далі?
- Зупинитися, віддихатися, висповідатися всім політикам і сісти за переговори. Слово - це не тільки зброя, а й мир. Кожне слово треба зважити і закликати людей не до трощіння, погромів, а до миру. "Благословенні миротворці, бо вони синами Божими назовуться".
Який компроміс на сьогодні: віддати опозиції кілька міністерських крісел, призначити дострокові вибори?
- Якби я був там, де приймають рішення, опозиції віддав би все. І гарантую, що через рік зібрався би не менший Майдан проти неї.
Петро Писарчук народився у селі Чемеринці на Львівщині. За освітою - інженер-теплоенергетик. Газифікував 20 сіл власним коштом, 20 млн грн пожертвував на відновлення Золочівського замку. Фінансував реставрацію понад сотні храмів.
- Якщо тобі Бог дав можливість заробити, то поділися з іншими, - каже Петро Писарчук.
На його ринку "Південний" працюють близько 1200 підприємств. Усіх продавців і власників знає в обличчя. Також тут є дитячий садок, школа, спортивний зал, безкоштовна боксерська школа і басейн для дітей, футбольний зал, розважальний клуб, кафе і ресторани.
Був народним депутатом Верховної Ради трьох скликань. Із 2005 року - член Партії регіонів.
У шлюбі вдруге. Дружина 34-річна Оксана очолює медичний центр "Довіра" на "Південному".
Батько шістьох, рідних та всиновлених, дітей.
2001 року на Писарчука скоїли збройний напад. Кілер влучив у живіт і голову.
3 
8759
Коментарі
31