25 серпня буде половина терміну Віктора Януковича на посту президента. Три години ми пропонували українцям в самому центрі столиці придбати портрет гаранта.
За портретами із зображенням Януковича підходимо до кіоску "Преса" на столичній Львівській площі.
- Такого счастья тут никогда не продавалось, - відказує продавщиця. Радить шукати в книжкових магазинах.
- У нас нету никаких портретов. Ми специфический магазин, и продаем только серьезную литературу, пояснює продавщиця.
На розкладках, в книжкових магазинах кажуть, що в них не продаються портрети президента.
Передвиборчий штаб Партії регіонів Шевченківського району знаходиться на вул. Мельникова, 83-А. Це двоповерхова офісна будівля напроти інституту Міжнародних відносин.
Офіс партії на першому поверсі в самому кінці коридору, поруч із чоловічим туалетом. Але двері зачинені, дзвінок не працює.
- Переехали. Но мы не имеем к ним никакого отношения, - каже охоронець будівлі. - Читайте на столі оголошення. Там вказано, що офіс переїхав на провулок Шевченка.
Телефонуємо за номером, написаним на оголошенні.
- У вас є портрети Януковича?
- Є, - відповідає чоловік.
- До котрої працюєте, ми зараз під'їдемо, - говоримо.
- Навіщо?
- Нам купити треба, дві штуки.
- Так у нас всього три. Один в кабінеті начальника, один у завхоза і ще один на ресепшені висить. А нашо він вам?
- Ми пересічні громадяни. Для себе потрібно.
- У нас флажки є.
- З портретом?
- Нє, з написом: "Янукович".
- Нам з портретом треба.
- Ще календарі є.
- З фото?
- Нє, з партією регіонів. Це ж накладно всюди Віктора Федоровича ставити. Але ви зранку дзвоніть. Я охоронець. Може вам начальник наш допоможе.
В інтернеті знаходимо типографську фірму "Український ренесанс". Продають Януковича по 10 гривень.
- Нам два потрібно. По десять, - пояснюємо.
- Мы только оптом, - каже жінка. - В магазині "Сувенір" на Хрещатику, 32, прямо біля мерії їх продають по 10 гривень.
В магазині кажуть, що портрети президента в них закінчились.
- А я знаю, що мы единственные продаем. Берут Януковича часто. Еще рамочки к нему есть, - каже продавщиця магазину "Плакат" на Повітрофлотському проспекті, 25. Президента форматом А4 продають по 5 грн., вдвічі більшого - за 7,50 грн. - Я тут двадцять років вже працюю. І Ющенка продавали і Тимошенко. А більше нікого не було. Я вам Януковича згортати не буду. В кульок покладу, аби не пом'явся. Всім, хто бере, виписую чек. Розумію, що для звітності треба. Дешево правда, бо друкують у Харкові. У нас і канцтовари дешевші, ніж усюди.
В синьому целофановому пакеті тримаємо чотири портрети Януковича. Три - розміром з альбомний лист, один - в два рази більший. Підходимо до таксистів на розі Богдана Хмельницького та Хрещатику. Поруч стоїть чорна "КІА".
- Купіть портрет Януковича, - пропонуємо.
- Не надо, спасибо, - віказує один та відвертається.
Вмовляємо взяти в машину, поставити біля іконок.
- Разве что против гаишнков повешать, - сміється другий таксист. На шиї золотий хрестик, у руках крутить ключі від авто. - Пробуйте біля державних будинків ходити. На стіни собі можуть взяти. Тут нікому не продасте. Люди втомились. Тягнуться до красивого. Краще візерунки якісь продавайте.
Йдемо до будівлі мерії, яка знаходиться наподалік. Дорогою чіпляємось з пропозицією до жінки років 50, в білому платті та з пакетом "сільпо" в руках.
- Етой бумагой разве что в туалете подтерется, - розвертається та йде.
-Засунь собі в дупу, — відказує чоловік з вусами років 50 в окулярах та з шкіряним портфелем.
З дверей мерії виходить чоловік років 50-ти. Він у бузковій сорочці та сірих штанях. Пропонуємо портрет президента.
- Спасибо, не надо, - відповідає.
Підходимо до охоронця із рацією. Пропонуємо йому.
-Мені не потрібен, куди я його діну? - каже. Сидить біля підніжжя годинника, що відраховував дні до Євро. Питаємо, що треба робити, щоб портрети продавались. Питається, скільки хочемо за портрети. Кажемо, що маленькі по 10 грн., великий - 15.
- Ніби не дорого. Дивно, що ніхто не купує, - каже.
Радимо повісити над робочим місцем, аби всі бачили.
Повз КМДА проходять двоє хлопців та дівчат. У руках фотоапарати, одягнені у шорти та футболки. Пристаємо до них з пропозицією про купівлю.
- Нет, спасибо. У нас хватает своего Януковича в Белорусии — посміхається високий бородатий хлопець.
На перехресті вулиці Хрещатик та Театральної, загорілий паркувальник бере двадцять гривень у водія сріблястої "Деу Нексії".
- За десять гривен купил бы портрет только со своим изображением.
З дверей національної ради з питань телебачення та радіомовлення вибігає брюнетка у чорній танісці, джинсах та на підборах. Коли питаємо, чи не хоче придбати портрет робить круглі очі.
-Как я буду ехать с ним домой? Ну вы меня и напугали - швидко збігає по сходах - приходьте завтра, годині в 10:00, може хтось і купить в кабінет. Це все-таки президент.
Біля фонтану на майдан Незалежності сидить хлопець і дівчина з розмальованими обличчями Джокера з американського фільму "Бетмен". Дістаємо з пакета великий портрет президента.
- У нас все стены в картинах. Некуда повесить.
- А ви рамку гарну і хоч десь, - вмовляємо. - Всього десять гривень.
- Дело не в деньгах. Тут просто не тот кто нужен. Вам надо Шишкина или Петрова-Водкина продавать. А это нет, - долучається до розмови дівчина.
Жінка років 35-ти торгує сувенірними футболками та магнітами на холодильник біля Головпоштампту на Майдані Незалежності. Пропонуємо взяти дешево.
- Я не возьму. И никто не возьмет. Это на президент. Поэтому его никто не купит.
Просимо поділитись секретами як торгувати. Може варто опозицію пропонувати.
- И ее тоже не возьмут. Политики не идут, - відказує.
На сходах будинку Профспілок курять дві жінки та чоловік.
- Если бесплатно, то взял бы, - каже чоловік. Жінки сміються.
Дісаємо з пакету маленький портрет. Він півхвилини розглядає, посміхається.
- Спасибо. Я дома обязательно повешу.
- Добре, але нам потрібно вас сфотографувати. Для звіту в партію регіонів.
- Зачем? Не надо, - каже. Простягає нам Януковича.
- Маємо показати, що собі його не взяли, а людям роздали, - пояснюємо.
Він відвертається, віддає портрет. Жінки регочуть.
- Может все-таки подарите? Только без съемки, - просить. Жінки сміються ще голосніше. Заходим із чоловіком за колону та віддаємо портет.
Дорогою до Михайловської площі пропонуємо чоловіку у спортивному костюмі, із мікрофоном у вусі.
- Дякую, у мене вже є, - каже.
На площі біля собору підходимо до трьох дівчат, які фотографуються. Показуємо потрети, пояснюємо, що в місті це дефіцит.
- Я не возьму. А иностранным гостям точно не надо. Зачем им в Эстонии Янукович?
- А кто это? - питає хлопець у синій футболці із написом "Россия".
Дід років 70-ти зупиняється. Слухає, дивиться на потрет.
- Я из Европы. Этого человека вся Европа знает. Я задаром не возьму, - говорить з акцентом дід.
Неподалік будівлі Міністерства закордонних справ сидить жінка років 60-ти.
- Нет, не возьму. Иди ради Бога отсюда, - каже голосно. - Он мне что хорошего что-то сделал?
Двоє чоловіків з Росії виходять з воріт Михайлівського собору.
- Спасибо. У нас своих Путиных-Медведевых хватает. Вот иконки мы б у вас купили, - каже один з них. - У вас пришла к власти донецкая групировка, правильно? А у нас питерская. Новостей про Украину стало меньше. Значит вы жить хорошо начали.
Навпроти столичної міліції на вул. Володимирській, 15, з чорного "Лексусу" виходить чоловік у сірій сірму костюмі.
- Мужчина, вам портет не нужен? - кажемо. Чоловік зупиняється. Зацікавлено дивиться на портрет. Ми додаємо: - Он хороший президент. И не дорого.
- Спасибо, не надо. Не надо. Оставляйте-размножайте, - каже серйозно та переходить дорогу.
Повертаємось знову на Майдан Незалежності. Хлопець на велосипеді та рюкзаком фотографує пам'ятник із Глобусом.
- Не візму. У нас, в Івано-Франківську він не дуже популярний.
Сідаємо на парапет біля ЦУМу. Великий портрет президента ставимо біля ніг. Закликаємо купити портет. Люди , що проходять повз, посміхаються, але ніхто не підходить. Лисуватий чоловік у білій сорочці та полотняних штанах, питає нащо ми охороняємо плакат з президентом. У відповідь пропнуємо його придбати.
- Шоб спалить? - відповідає чоловік, та проходить повз.
О 18:59 біля нас проходить секретар Київрад Галина Герега з сивим чоловіком. Скоса дивиться на портрет президента, та з камяним обличчям проходить повз. На нашу пропозицію її супутник коротко відповідає "Ні, спасібо", та спускаються у підземний перехід.
- У нас свой Янукович в Білорусі є, - каже жінка, яка проходить повз.
Двоє патрульних міліціонерів скоса дивляться на портрет президента. Пропонуємо придбати його за десятку.
- Повісити на стєнку та дротіки кідать, да? — добродушно відповідає мордатий патрульний, та йде дальше.
Чоловік років 65-ти із портфелем зупиняється.
- Скільки ви за нього хочете?
Кажемо розцінки.
- Щось дуже дешево ви за президента просите. Це ж все таки президент України.
За три години, поки ходимо місто, ніхто не купує жодного потртету. Вирішуємо їх роздати безплатно. Один відаємо американцю біля центрального входу до ЦУМу. Він дякує, але не знає хто це такий. Кажемо, що наш президент. Просимо сфотографуватись на пам'ять. В американця зникає посмішка. Фотографуватись категорично відмовляється. Махає рукою. Великий плакат відновимо до наметового містечка під стінами Печерського районного суду.
- А що мені з ним зробити? Хоча ладно давайте, щось придумаємо — каже Валентин Васильович. Кладе до купи паперів, що тримає руках.
Останній портрет даруємо бабусі з котом. Вона просить милостиню під стінами театру імені Лесі Українки на розі Театральної та Пушкінської. Радимо поставити поруч, будуть більше давати. Бабуся тримає у руках зелений стакан, де лежать декілька копійок. На колінах, у коробці спить тримісячне сіре кошеня. Гроші збирає на краплі для кошеня. У нього закисає ліве око.
-То ти Янукович, що ти доброго зробив, поганий президент, поганий. Тепер будеш помогати мені — каже Галина до портрета. Ставить його поруч зі собою. Дістає з коробки кота, та підсовує до його морди кусок сосиски — то Димур, мій малий любимець. Він непослушний, всьо тікати хоче.
За п'ять хвилин повз бабусю проходить молода пара.
- О бабушка и кот. И Янукович, - смеются. Дістають з кишені копійки та кидають бабусі в стаканчик.
2 
8759
Коментарі
32