На Львівщині немає обладнання, щоб визначити забруднення навколишнього середовища від смітника у Грибовичах. Усі заяви про допустимі норми сполук у повітрі, воді та овочах не мають підґрунтя. Про це Gazeta.ua розказала кандидат хімічних наук із Львівського університету імені Івана Франка Лідія Бойчишин.
Чи проводять в університеті Франка дослідження Грибович?
- Кожна кафедра працює в рамках якоїсь державної тематики, на ці дослідження виділяють кошти. Однак грошей ми давно не отримували. Раніше Грибовичами займалися дві кафедри – аналітичної хімії і кафедра екологічної та інженерної геології та гідрогеології. Є їхні висновки 2011-2012-х років.
Тоді була зроблена велика робота. Назву лише ступінь забруднення сільськогосподарської продукції на цій території. Виявили вміст токсичних компонентів у 21 пробі, кадмію – у 19 пробах, свинцю – у 8, нікелю – в 1-й. Практично уся санітарно-захисна зона засаджена городами.
Проблеми додає рельєф. Адже там переважно горбиста місцевість і яри. Тому отрута потрапляє у товщу гірських порід і поширюється по усіх геологічних напрямках.
Що є найнебезпечніше?
- Те, що звалище постійно горіло. Крім видимого диму є наночастинки, на яких концентруються отруйні діоксини, метали. Вони несуться далі. Отруєння може бути і далі по Жовківському районі.
Усі стверджують, що небезпеки немає. Я питаю начальника департаменту екологічної безпеки області Руслана Гречка: якими приладами ви визначали метали, хлорвмісні речовини? Він відповів, що не мають навіть паперу і порошку на принтері, не те що приладів.
І це дійсно проблема. Ми не можемо навіть оцінити рівень небезпеки. У нас на хімічному факультеті прилади 60-80-х років. Але є все-таки вони є: хроматограф, мікроскоп з мікроаналізатором, дифрактометр на виявлення вмісту металів та органічних сполук. Ще два хроматографи є в інституті судової експертизи і у ветеринарній академії.
І це все. Я перевірила в інтернеті сторінки приватних лабораторій. У них теж немає потрібного обладнання. Адже хроматограф російського виробництва коштує 300-400 тисяч гривень. Але ще 200 коштують приставки до нього. В університеті на обслуговування спекордів ми викликаємо монтерів з Харкова, щоб налаштовували прилад. Хто може собі дозволити таке дороге обслуговування? Тому висновки, що у нас все в межах норми – сумнівні.
І на базарах запевняють, що всі овочі з Грибович "чисті".
- Не вірю. Є порівняно доступні іонометри, які показують кількість нітратів. Проте до них потрібно багато дорогих електродів. А яка метрологічна повірка тих приладів, хто їх тестує, яка похибка дослідження?
Онкологічний центр мав би досліджувати, скільки людей до них звернулося з Грибович і сусідніх районів. Так само мав би вести облік кардіоцентр. Плюс хтось має відслідковувати, яка народжуваність психічно неповносправних дітей з того регіону. Але у нас жодної такої статистики не ведеться. Тому ми не можемо говорити, що у нас все добре чи все зле. Ми просто не знаємо.
Чи справді поверхневий ґрунт може бути заражений? Адже інфільтрати потрапляють у підземні води. А овочі живляться дощовою водою.
- Так. Але у повітрі є безліч невидимих частинок, які виділяються з сміттєзвалища і під час горіння, і просто як випари. Тоді разом з дощем вони падають на зелень.
Які конкретно отрути виділяють різні групи сміття?
- Звичайне горіння відбувається при температурі 300-350 градусів. Отруйні сполуки не розпадаються при такій температурі, а виходять у повітря.
Упаковка, лінолеум, іграшки, шкірзамінник, ізоляція на кабелях – це полівінілхлорид. Якщо горіння нижче 1200-1500 градусів, то ці хлорвмісні речовини виділяють високотоксичні і канцерогенні речовини. Зокрема – діоксини. У Першу світову для газових атак використовували газ фосген. Саме такий виділяється при горінні хлорвмісних речовин за низької температури горіння.
Нейлон, будівельна піна для ізоляції, набивка від диванів, килимки, поролон містять азот. Внаслідок їх горіння утворюються ціаніди. А ми знаємо, що таке ціаністий калій. Піна, правда, при температурі нижче 600-700 градусів не виділяє ціанідів. Однак дає задушливий і щільний дим жовтого кольору. Він є сильним алергеном.
Чи можуть бути наші побутові відходи з квартири такими небезпечними, якби звалище не горіло? Залишки їжі – це органіка, папір – нешкідливий. Метал - не шкідливий і ржавіє довго, скло – безпечне. А пластмаса і поліетилен мають час розпаду у кілька століть.
- Так, доглянуте звалище, куди ніхто сторонній не ходить, добре законсервоване шарами глини становило би менше небезпеки. Але ж від органічного сміття виробляється газ метан. Той самий, який постачають у наші будинки. Якщо його не виводити, то він згоряє не чистим з виділенням СО2, а з чадним газом. А це ж отрута. Також існує небезпека його вибуху.
Є ще проблема гудронів у двох озерах в Грибовичах. Це є смолоподібні речовини зі заводів. Отрута від них потрапляє і у ґрунт, і випаровується. Колись для цих смол будувалися бункери. Але нафтопереробний завод збанкрутував, не доглядає, гудрони роз'їли свої басейни і витікають. У Радянському Союзі все планувалося добре. Недалеко від Грибович є ТЕЦ-2, тому ці гудрони мали іти на вироблення енергії. А лежать нікому не потрібні.
Як правильно закрити звалище?
- Ставити тільки піролізний завод. У ньому все спалюється при надзвичайно великих температурах – 3000-4000 градусів. При такому горінні відбуваються зовсім інші хімічні процеси, і шкідливі речовини не виділяються. А сміття згорає без залишків.
Далі - виробляти газ, генерувати енергію і тепло.
Але слід вимагати, щоб в Україну приходили найновіші заводи. Бо Європа хитра. Вона скидає нам відсталі технології. Весь світ відмовляється від вітрових електростанцій, бо іде вібрація, пропадають бджоли, урожайність падає. А ми поставили їх аж недавно у Старому Самборі і тішимося. А що буде з тими лісами? Аналогічно зі сміттям. Нам можуть скинути технологічно застарілий завод.
Думаю, у нас є перспективи. Із політичних причин. Андрію Садовому зараз допоможуть і дадуть достатньо коштів для заводу. Щоби втримати його імідж для майбутніх президентських виборів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Через трагедію в Грибовичах на овочевих ринках погіршився торг
Що має знати кожен із нас?
- Ртутні лампи, акумулятори і батарейки віддавати у спеціальні пункти прийому. Пластик кидати до спеціальних урн. У них же відносити і поліетиленові мішки. Бо ми про них чомусь не думаємо. А це - ті самі сполуки.
Не спалювати дерево – зі старих меблів, ламінат, підлогу. Таке дерево покрите засобами проти гниття, лаками, що містять свинець. При низькотемпературному горінні ці сполуки свинцю виділяються у повітря. Найбільше шкідливі для дітей, бо впливають на розвиток головного мозку. Біда, що ми не маємо куди дівати таке дерево. Його можна буде спалювати лише у цьому піролізному заводі.
Також слід ставити у квартирах фільтри на воду. Із крана пити не можна. Надлишок металів у нашій воді провокує каміння в органах і хвороби опорно-рухового апарату.
2 
1
Коментарі