Понад місяць перебуває в окупації Веселівська селищна громада, яка належить до Мелітопольського району Запорізької області. Окупанти не пропускають у села гуманітарні конвої. Через брак ліків помирають люди. Полиці магазинів порожні, а люди виживають завдяки власному господарству й невеликим базарам.
Перший заступник селищного голови Веселого Сергій Кутьєв в інтерв'ю Gazeta.ua розповів, як діють окупанти й чому не погодився співпрацювати з росіянами.
Яка ситуація зараз?
Громада неподалік від Мелітополя – до неї входять 11 населених пунктів. Окупанти розташувалися в одному з них. До останнього часу його лише проїжджали, а три дні тому поставили блокпост. Почали заїжджати в магазини, шукати ліки.
Мелітопольський район – це пряма дорога з Криму. Коли в Мелітополь зайшли (26 лютого. – Gazeta.ua), можна вважати, що ми опинилися в окупації. Навколо нас Енергодар, Херсонська область, Мелітополь – ми всередині цього. Просто зараз у Мелітопольському районі російські блокпости.
Ми заблоковані з усіх боків. Жодну гуманітарну допомогу ззовні не пускають. У банках немає коштів. Немає можливості отримати медикаменти. Якби росіяни пропустили гуманітарні конвої, нам із Запоріжжя допомогли б. Але ніхто не пропускає. Окупанти штучно створюють соціальне напруження. Мабуть, готують ґрунт для завезення їхньої гуманітарки.
Чому вирішили виїхати?
Керівництво районної адміністрації виїхало. Очільника районної ради Мелітопольського району Сергія Прийму викрали. Окупанти призначають своє керівництво. Було вкрай важко виконувати обов'язки. Районна окупаційна влада почала викликати на наради. А співпраця з окупантом – це колаборація. Прямих пропозицій від них мені не надходило, бо я не голова. Але вони діють підступно. Ніхто не приходить і не каже: "Пропонуємо з нами співпрацювати". Принаймні не всім. Викликали на нараду. Дали завдання, вдруге, втретє – тоді ти розумієш, що вже повністю підпорядкований. Фізично протистояти важко, бо стоїть ворожа армія, якій ти не можеш заперечити. Тебе або в підвал, або змушуватимуть співпрацювати, або треба виїжджати.
Три дні тому на будівлі нашої ради повісили російський прапор. Ухвалив рішення не співпрацювати й покинути територію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Головні дипломати зараз – військові" – чи дійсно Захід хоче змусити Україну йти на поступки
Як відбувалася евакуація?
Курсує гуманітарний конвой до Запоріжжя, про який домовляються на найвищому рівні. Я планував приєднатися до цього коридору й доїхати. Але машини попри домовленості довго тримають, не пропускають російські блокпости. Тому ми виїхали самотужки. На блокпостах було близько 200-300 машин. Годин п'ять-шість стояли біля міста Василівки. Загалом довелося проїхати близько восьми блокпостів. Окупанти питають, який вік дітей, перевіряють телефони – листування, фотографії. На останньому російському блокпості затримали 50 машин на всю ніч. Нам вдалося на свій страх і ризик об'їхати. Коли доїхали до безпечнішої території, почався обстріл. Не можу стверджувати, шо стріляли прицільно в нас. Але щойно ми приїхали, почався обстріл того місця, де зупинилися.
До Запоріжжя раніше їхали півтори години, а цього разу майже добу.
Чого бракує? Як люди виживають?
Найбільше бракує ліків. Друге – коштів. Гроші не завозять, розраховуватися карткою, якщо немає інтернету, неможливо. Пенсіонери отримували кошти на пошті – зараз немає готівки. А це найвразливіші верстви населення. З продуктами було сильно важко. Але зусиллями влади, волонтерів, підприємців запустили декілька невеликих пекарень, врятували трохи ситуацію. Розконсервували виробництва круп. Були запаси кукурудзи, зерна, гороху, і почали їх фасувати. Про туалетний папір і засоби гігієни взагалі не йшлося. Питання було вижити. Для цієї мети ситуацію врятували, але в магазинах немає нічого. На невеликих місцевих ринках трохи є молоко, м'ясо, сир, бо люди тримають господарство.
Яка ситуація з інфраструктурою? Можна оцінити, скільки людей виїхало з громади?
Обстрілів у нас не було, бо немає стратегічних об'єктів. Через обстріли недалеко від нас світла не було кілька днів. Тоді ж не працювали й помпи для води. Коли захоплювали Мелітополь, то не було інтернету. Ми відчули майже всі складові війни, але нас не бомбили. Упродовж трьох тижнів ситуація в плані інфраструктури й життєзабезпечення стабільна – є вода і світло. Мобільний зв'язок повністю глушать. Інтернет час від часу з'являвся, але в останні чотири дні взагалі не було. Зміг зв'язатися з районною та обласною владою тільки коли виїхав.
У громаді офіційно 14 тисяч людей. Оцінити, скільки виїхало – важко. Але виїжджає багато людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Шанс деблокувати Маріуполь може з'явитися – за певних умов" – військовий експерт
Як окупанти спілкуються з місцевими? Викрадали когось? Відомо щось про загибель цивільних?
З місцевими жителями не спілкуються. Тільки перевіряють документів на блокпостах. Люди сильно перелякані. Сподіваюся, що в нашій громаді не буде викрадень. Хоча в сусідніх громадах викрадали мерів – і Дніпрорудного, і Мелітополя. У Мелітополі навіть начальника відділу освіти викрали – хотіли змусити впроваджувати навчання російською мовою. Це хотіли нав'язати й нам. Ніхто не співпрацю не пішов.
Про вбивства від рук окупантів теж нічого невідомо. Люди помирають через брак ліків, які блокують у гуманітарних вантажах. Раніше можна було вивезти людину на лікування до районної чи обласної лікарні. Зараз такої можливості немає. Лікарі намагаються стабілізувати стан важкохворих, поки не звільниться територія чи не можна буде вивезти людей.
Окупанти займаються мародерством?
В одного фермера забрали солярку. А зі складу підприємства, де виробляють аміачну селітру, вивезли кілька десятків тонн добрива.
2 
1
Коментарі