32-річного Ярослава Склепового із селища Лисець Тисменицького району Івано-Франківщини 17 листопада схопили міліціонери. За три дні батько забрав його тіло. "Переломи кісток та основи склепіння черепа, набряк і набухання головного мозку, закрита черепно-мозкова травма, крововиливи", — прочитав висновок про смерть.
— Славко з дитинства був сильний і здоровий, — ледь стримує сльози 60-річний Анатолій Склеповий. Зустрічаємося з ним на 10-й день по загибелі сина. — У школі 100-метрівку пробігав за 11 секунд. Із третього класу я возив його до Франківська у басейн. Він гарно плавав, завжди брав участь в обласних змаганнях. Після школи вступив на заочне юридичного факультету Прикарпатського університету. Працював водієм у "Газтехпромі". Завжди самостійний, гоноровий, ніколи не просив грошей. Поженився, правда, рано, жінці все було мало грошей, пиляла. Прожили три роки.
Після навчання Ярослав улаштувався юристом у Івано-Франківський апеляційний суд. Водночас навчався на магістратурі у Харківській академії Міністерства внутрішніх справ. Закінчив її з відзнакою. Переїхав працювати до суду в Донецьк, чекав іспиту у Вищій раді юстиції, хотів отримати звання судді.
— Дівчата за ним ганяли, — плаче батько. — 180 сантиметрів зросту, жилавий. Галантний, робота в руках горіла. Три тижні тому я його у криницю опустив. Він почистив її. 50 відер намулу витягнув — і як огурчик. А племінника як любив! Русланчик тільки Славка і знав. У хованки гралися, ганяли.
Останнього року Ярослав переїхав до батьків, шукав роботу ближче. Жив із дівчиною Мартою у бабиній хаті.
— Тут Славко теж юристом працював, консультував. Любив усякі земельні справи. Багато судів вигравав, — продовжує батько. — Отримував за роботу по 200, 300 доларів. За два тижні до смерті надійшли 200 доларів із Донецька. Два чи три місяці тому йому прийшла повістка з суду. Ішлося, що у Славка знайшли півграма наркотичної речовини. Він махнув рукою, не пішов. Ми теж не звернули уваги, думали, помилка. А це 17 листопада каже: мабуть, поїду в той суд, розберусь. Якраз було засідання. Зранку помився, поголився, взяв паспорт. Тільки вийшов, як на подвір'ї на нього кинулися четверо мужиків. Скрутили, поволокли до машини. Марта кричала, думала, бандити. Потім сказали, що то міліція так до суду доставляє.
Суд прийняв рішення покарати Ярослава двома місяцями арешту. Батьки про це не знали.
— Під вечір запереживали. Він ніколи не затримувався, а це не дзвонить, телефон не відповідає. Підняли на ноги всіх знайомих. Узнали, що його закрили. На побачення, сказали, можна в понеділок.
У понеділок, 21 листопада, Склеповим зателефонували. Попросили забрати тіло сина.
Пояснили, що напередодні ввечері йому стало зле, його забрали до наркодиспансеру. "В пацієнта виявлені гематоми в області грудної клітки, правого та лівого ліктьових суглобів. Множинні синці були на гомілках", — написав черговий лікар у журналі.
Батьки переконані — сина забили до смерті у міліції або ізоляторі. Поскаржилися до обласної прокуратури. Там пояснили, що в Ярослава стався епілептичний напад, він почав падати на підлогу, через що й отримав травми.
— Яка ще епілепсія? — дивується батько. — У сина її ніколи не було. І чому його повезли до наркодиспансеру, якщо у нього побої і гематоми? Чого його не оглядав хірург чи терапевт? У нього все тіло було у повздовжних синцях, наче палицею били. Це вже норма, що здорові міцні хлопці з невідомих причин потрапляють до міліції, падають із висоти свого росту і помирають. Точно як зі студентом Індилом. (У травні 2010 року студента столичного педагогічного коледжу імені Макаренка 20-річного Ігоря Індила забрали до Шевченківського районного управління міліції Києва, а наступного ранку він був мертвий. Міліціонери пояснили, що упав з ліжка, проламав собі череп і помер. — "ГПУ").
Ярослава поховали на сільському кладовищі поряд із бабою. Слідчі з Івано-Франківського міського відділу міліції перевіряють роботу працівників слідчого ізолятора й наркологічного диспансеру. Батькам не віддали ні синового паспорта, ні мобільного.
— Навіть усіх друзів не зміг обдзвонити, позвати на похорон, — говорить батько. — Телефони ж були у його мобілці.
Міліціонери пояснень не дають. У слідчому ізоляторі кажуть: помер не на їхній території.
2 
1
Коментарі
11