"Пукач чекав, що його затримають раніше"

 

Генерал-лейтенант міліції Олексій Пукач, якого підозрюють у вбивстві журналіста Георгія Ґонґадзе, відмовився від захисту на час досудового слідства. У понеділок його адвокат 43-річний Сергій Осика отримав такого листа від слідчого Генпрокуратури.

Пукача затримали 21 липня цього року. За офіційною версією, він задушив Ґонґадзе.

Із донеччанином Сергієм Осикою, який захищав генерала 2003 року, зустрічаємося в ресторані "Хiнкалi" на бульв. Пушкіна в обласному центрі. Адвокат замовляє каву. Говорить російською.

Чому шість років тому Олексій Пукач найняв вас захищати свої інтереси?

— У нього в Донецьку друг працював в управлінні ДАІ. Він порадив мене як доброго адвоката. Спочатку я добився, щоб Пукача звільнили з-під варти. А потім і скасували постанову про порушення справи — там не було достатніх підстав.

Олексія Пукача тоді звинувачували в знищенні журналу виїздів групи зовнішнього спостереження МВС, яка стежила за Ґонґадзе.

Чому генерал утік 2003-го — злякався чи його хтось попросив?

— Справу проти нього закрили. Він не втік, а виїхав. Востаннє ми бачилися восени 2003 року. Він говорив, що повернеться в органи або виїде в село. 2005-го його заочно звинуватили вдруге. Про арешт я дізнався з теленовин. Через близьких друзів Пукача в Києві я дістав телефон слідчого. Він каже: "Я вас добу шукаю, бо ваші документи у справі. Але процес допуску може ускладнитися, бо у вас нема дозволу на роботу з секретною документацiєю". Пукач був не проти, щоб я його захищав, але його вже допитали — надали безкоштовного адвоката, якому Служба безпеки видала всi спецдозволи. А моїх документів не прийняли. 23 липня збігла третя доба затримання. До 13.00 Пукача мали доправити до Печерського райсуду столиці для обрання запобіжного заходу. Я приїхав туди: все оточене "Альфою" — собаки, біноклі, снайпери. Заблоковано всі входи, всередині тільки люди, які мають стосунок до справи Пукача. Мене не пустили. Довелося написати скаргу голові Печерського суду, що обмежують права мого підзахисного. Суддя попросила, й мені дозволили зайти.

А чому вас не допускали?

— Та вони вже отримали від нього все, що їм треба!

Як Пукач виглядає, як тримається?

— Його завели у формі працівника спецназу — в касці, бронежилеті, черевиках і в тельняшцi, як у працівників "Альфи". Гадав, побачу Пукача виснаженим. А він такий рум"яний, поголений, навіть веселий.

Він адекватний?

— Цілком. Не помітно, щоб на нього чинили тиск. Я запитав: вам речі туалету, білизна потрібні? Він каже: мені все приносять, добре годують, у мене окрема камера. Не пригнічений, не засмучений…

У мене не складається враження, що це він задушив журналіста

Я заявив відвiд наглядаючому прокуророві. Доки суддя була в дорадчій кімнаті, мав 40 хвилин для спілкування з Пукачем. Він сказав, що замовників убивства не називав і місце, де голова Ґонґадзе, не вказував. Питаю: ви визнаватимете свою провину? Відповідає: так. Почав розпитувати про своїх друзів, про дітей — дві дочки в нього в Києві. Розповідав, що йому подобається сільське життя — як він доїв корів і носив молоко на базар. Говорив, що регулярно їздив до Києва останні три роки. Зустрічався з людьми, чиї телефони прослуховували. І чекав, що його затримають раніше. Їздив без прав на машині товариша — зі своїм генеральським посвідченням. Казав, що коли вийде на волю, всіх пригостить свіжим молоком.

А хіба йому не світить довічне ув"язнення?

— За зловживання владою і вбивство — довічне. Але він планує працювати зі слідством і розраховує, що Феміда буде до нього прихильна. Сказав, набридла та брехня, якою обріс останніми роками. Але не йшов здаватися — боявся, що можуть вбити.

А може, генерал таки назвав замовників?

— Якби Пукач вимовив бодай одне прізвище, цю людину вже затримали б. Ці всі поспішні заяви про зізнання Пукача розраховані на те, що в імовірних фігурантів не витримають нерви. Генерал, на мою думку, може зробити будь-яку заяву, яка стане предметом домовленості. Відмова від послуг адвоката підтверджує, що він — під цілковитим впливом прокуратури. А щодо вбивства — воно могло бути неумисним. Хтось хотів вислужитися перед керівництвом. Скажу не як адвокат, а як людина: в мене не складається враження, що це він задушив журналіста. Колеги Пукача не говорять про нього поганого. У правоохоронних органах це видається досить дивним. Засуджені за вбивство Валерій Костенко і Микола Протасов могли звести наклеп на генерала. Їм сказали, що він мертвий і можна валити на нього все.

До Осики пiдходить привітатися Олександр Колчак, який балотувався на мера Донецька.

— Це власник закладу, — представляє адвокат.

Чи правда, що Тетяну Стельмах, яка допомагала Пукачу ховатися від слідства, викрали?

— Стельмах була з Пукачем з 2003 по 2007 роки — вони жили в Києві й під Києвом. У той час, коли його активно шукали. А позаторік Тетяна зникла. Її рідні вважали, що жінку викрали через цю справу. Я спитав у Пукача: де вона? Він сказав, що виїхала до Росії. Але діти сумніваються — в них є бізнес в Росії, й мати могла дати звісточку. Кажуть, до зникнення вона телефонувала по 10 разів на день.

Сергій Осика крутить у руці телефон "Верту".

— 5 тисяч доларів коштував, коли я брав, зараз — три тисячі, — каже.

2006-го в російських засобах масової інформації з"явився лист Олексія Пукача, де він запевняв, що невинний. Ви тоді сказали, що лист — фальшивка.

— Це не властиво Пукачу — робити гучні заяви.

×