Увечері 26 січня фермер 44-річний Ігор Василевський із села Йосипівка Старокостянтинівського району Хмельницької області приїхав оглянути господарство "Династія". На зернотоку побачив сторожа 54-річного Олександра Кіянця.
— Я собакам їсти приніс. Дивлюся, Саша лежить під накриттям і стогне, — каже Ігор Василевський. — У закляклій руці тримає ланцюг. Я до нього, а там кров, порвана одежа. Зразу "скору" визвав.
— На ньому живого місяця не було, — згадує фельдшер "швидкої" 40-річна Оксана Назарчук, яка виїжджала на виклик. — Множинні гематоми, весь покусаний, порваний, тиску майже не було. Ми дали обезболюючий укол, і за кілька хвилин він дійшов.
На території зернотоку фермер тримає техніку. Подвір'я огороджене бетонним парканом, по периметру бігають чотири великі собаки.
— Думаю, Саша поніс собакам їсти. Одну хотів перепинити ближче до доміка, де він ночує, собака цепом його замотала і кинула. Вдарився головою об залізяку. Прибився і замерз. Бо того вечора показувало майже 17 градусів морозу, — говорить Ігор Василевський.
На снігу, де фермер знайшов сторожа, досі видно плями крові, валяється відірваний рукав та інші залишки одягу. Неподалік бігає німецька вівчарка 6-річний Лорд.
— Зараз люди різне про то сплєтнічають, — махає рукою 53-річний Андрій Шибунько, колишній однокласник загиблого. — Одні кажуть, що не могли загризти, бо ж Саша їх годував. Але він випивав, а собаки цього не люблять.
Олександр Кіянець жив сам. Батьки померли, із дружиною розлучився. Торік повернувся з в'язниці, де відсидів три роки за зберігання наркотиків.
— Приходе до мене і просить дати якусь роботу, — згадує фермер. — Іди, кажу, сторожуй. Він у мене робив із лютого торік. Спокійний був.
Олександра Кіянця поховали на сільському кладовищі. На його могилі лежить один вінок із написом "Із глибоким сумом від братової та її сім'ї".
3 
1
Коментарі