"З ним говорили, як зі скотиною"

Киянина Олександра Щербаня 5 липня 2009 року побили охоронці торговельно-розважального центру "Караван".

— Заїхав у "Караван" по батарейки і квас, — згадує 29-річний Олександр Щербань. Він — юрист, на той момент працював журналістом і помічником кандидата в народні депутати. — Квасу не знайшов, батарейки подивився й лишив. На виході троє охоронців попросили пройти в кімнату, де сидів четвертий. Говорили тільки матюками. У кишені у мене був гаманець, ключі в руках. Я все показав. Охоронці хапалися за палиці, замахувались. Коли вставав зі стільця, кричали: "Сідєть!". Тільки встав — один схопив за руку, інший — за другу, третій — за горло, четвертий — за торс, хотіли повалити. Душили. Тоді я двох відштовхнув, ними ж вибив одні двері, другі, і всі вилетіли в коридор. У цей момент почув по рації, що батарейки знайшли на прилавку. Охоронці почали розходитись, ні слова вибачення. Я кликав начальника охорони, просив набрати міліцію, зібралися люди. Підійшов начальник охорони — у білій сорочці, лисий, повнуватий. "Пішов ти", — кинув мені. Тільки обертаюсь до них спиною — крик: "Ламай його!". Накидаються шестеро, тягнуть у туалет. Моєю головою знесли пів дверного косяка, потім моїми головою, плечем, коліном, руками пробували пробити стіну. Затягнули в кімнату охорони, звалили. Один сів на спину, інші за руки, заламали голову, душили. Відчув, що непритомнію. Коли почав вставати, знову били, палицями замахувалися в обличчя, в сантиметрі від нього зупинялись і реготали. Приїхали міліціонери, пожали руки тим охоронцям. Вони показали на мене: "Ось цей піда...с".

Наступного дня Олексадр зняв побої: подряпини, синці на шиї, під пахвами, на ліктях та колінах. Міліціонери відмовились порушувати кримінальну справу.

— Подавав у суд, залучав прокуратуру. Відмовили. Друг зареєстрував сайт "Каравану. нет", бо я був не єдиний. Люди розказували, що з ними поводилися так само.

Олександр проглядав відеозапис, на якому Мазурок розстрілює охоронців.

— У жодному разі не захищаю стрілка. Бо ніхто не вартий розстрілу, у всіх є діти, батьки. Але ніколи не повірю, що охоронці діяли відповідно до вимог. Упевнений: з ним говорили так само, як і зі мною — як зі скотиною. Їх навіть не насторожило, що він витягнув кобуру. Керівництво "Каравану" жлобиться найняти Державну охорону. Люди, які стоять у супермаркетах, зазвичай приїжджі, які мають комплекс вахтера — когось не пустити, допитати.

×