Шиємо білизну та одяг для французьких і українських брендів - переселенець розповів про швейний бізнес

6

Фото: Надано Ігорем Шостаком

Швейний бізнес справа не з дешевих. На обладнання треба мінімум $10 000, щоб купити професійні швейні машини, оверлок, ніж для розкрою тканини та інше. Одна машина китайського виробництва коштує близько 12-15 000 грн. Проте спочатку варто визначитись що саме та скільки виробів шити, хто це буде купувати.

Про це Gazeta.ua розповідає підприємець Ігор Шостак з Луганська. До 2014 року він мав власний швейний цех та марку одягу, що продавалась у великих торговельних мережах міста. Через військовий конфлікт на сході України, вимушений був покинув усе. Зараз відроджує справу у місті Кременчук Полтавської області.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли про бренд вуличного одягу, що змінює стереотипи про людей з Донбасу

"У 2014 році ми були зайняті виробництвом, виконували замовлення. Чекали, що усе швидко закінчиться. Але не закінчилось. 14 липня після обстрілу міна впала недалеко на перехресті та осколки долетіли до нашого цеху. Стало просто небезпечно ходити на роботу, - згадує Ігор, - Згодом усі роз'їхались, хто до родичів у Росію, хто у Київ. Ми самі спочатку поїхали у Харків. Але там дорога оренда. У вересні доїхали до Кременчука, там багато швейних виробництв та були бізнес-партнери".

Обладнання з Луганська вивести не вдалось та ніхто з колишніх працівників не переїхав у Кременчук. У Ігоря були замовлення, але не було місця, де його можна було пошити. А у місцевих швейних фабриках зникли великі замовлення, що були орієнтовані на Росію. Тож чоловік домовився про співпрацю з декількома швейними цехами, про те, що йому відшиватимуть одяг по його лекалами і вимогам.

 

У 2015 році вирішив спробувати відновити виробництво. Вдалось роздобути 2 швейні машинки. Дуже допомогла грантова програма від ПРООН. Ігорю дали 250 тисяч грн, але за умови працевлаштування 5 людей. Він зміг купити ще 7 швейних машин по 12-15 тисяч грн. Додатково вклав свої кошти на інше обладнання та оренду приміщення й комунальні послуги, що приблизно 150 тисяч грн на місяць.

Зараз в Ігоря з обладнання є оверлки, промислові швейні та заклепні машини, машина для петельок та розкрою. У цеху працюють 20 співробітників, усі жінки. Ігорю довелось вчити швачок. Додатково найняв контролера, який проходив навчання у замовника, аналізував всі вимоги і потім навчав швачок.

 

"Маємо двоє основних клієнтів, з якими знайомі ще з Луганська. Для бренду "Anabel Arto" шиємо піжами, майки, інший домашній одяг та спідню білизна. Інша - французька компанія, замовляє жіночі блузки та дитячий одяг. Вони надають свою фурнітуру, тканини, лекала. Наша тільки робота, - розповідає Ігор, - Також ми випускаємо одяг і під власним брендом "Сеарт". Продаємо піжами, футболки, чоловічі боксери. Середня ціна нашого одягу – 100 гривень".

Кожен зі співробітників має свій процес. Робота починається із закрійної частини цеху. Тканину розкладають до 100 прошарків та на спеціальному обладнанні розрізають по лекалах. Далі кожний виріб збирають та передають на конвеєр, де його зшивають. На завершальному етапі кожну річ перевіряють на якість та обрізають нитки. Потім виріб прасують спеціальною праскою та упаковують. По бажанню клієнта кожну річ можуть повісити на окрему вішалку та у пакет, або скласти у коробки.

 

"Час пошиття залежить від нашого обладнання. Ті ж кишені ми шиємо вручну, а у деяких є машинки, що пришвидшують цей процес. Тож можна цю задачу віддати іншим виробництвам, - розповідає Ігор, - Заробітна плата швачки залежить від кількості речей, що вони виготовляють.Середня зарплата – 8 тисяч гривень".

В середньому, 1 хвилина роботи цеху коштує 2 грн, у Луганську було 90 копійок. На 1 футболку треба 15 хвилин, її вартість для клієнта буде близько 30 грн. У ціну роботи враховують вартість світла, води, оренди, інших матеріалів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переселенка створює унікальні шовкові хустки під замовлення

"Можемо самі купити матеріали або рекомендувати фірми, бо самі займались та шили щось подібне. Найскладніші замовлення – блузки із різних типів тканин. Для французів шиємо такі. Там є трикотажні вставки, блискавки, комір-стійка. На одну таку блузку витрачаємо 1 годину, - розповідає Ігор, - Не беремось за пошиття курток, пальто, за увесь верхній одяг".

 

Усі клієнти віддають замовлення на пошив колекції одягу на рік вперед. Купальники шиють взимку, щоб влітку їх продати. Кількість та розмір кожної речі обирає сам клієнт. Більше замовляють середні розміри, великі та малі шиють менше

Ігор розповідає, що знайти нові замовлення допомагають у Торгово-промисловій палаті. Він є учасником Donbas fashion cluster, його запрошують на виставки, включають у каталог організацій, рекомендують іншим.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розповіли, як заробляти на виготовленні шкіряних ремінців для годинників

"Хотіли б відродити свою торгову марку, повернутись у великі торгові мережі. Але поки не вистачає ресурсів. Такі магазини працюють з відстрочкою платежів на 2-3 місяці. Треба спочатку за власний кошт купити сировину, заплатити швачкам за роботу та чекати цей час на дохід. Поки простіше отримувати замовлення від інших компаній, бо можна одразу платити людям зарплату, - ділиться Ігор, - Також треба платити гроші для того, щоб зайти у мережу магазинів.. А це коштує приблизно 1000 євро за один магазин. Наприклад, якщо у мережі 15 магазинів, треба одразу віддати 15 000 євро. Але вигідно співпрацювати з ними, бо розраховані на масового споживача, гарно продуманий маркетинг".

 

Ігор Шостак у швейному бізнесі з 2000 року. У Луганську мав швейний цех, де шили одяг під власною торговою маркою. Там працювало близько 30 людей, був дружній колектив. Шили переважно жіночий одяг, що продавався у супермаркетах та різних магазинах міста. Мали також партнерів, для яких відшивали одяг.

×