субота, 30 червня 2012 19:37

Як галичани Київ зросійщують

Як галичани Київ зросійщують
малюнок Дмитра Скаженика
Ми вже якось змирилися з тим, що столиця України — російськомовне місто, хоч українською в ньому володіє більшість, а розуміють навіть негри, індуси та китайці й окрім нападок окремих умирущих маразматиків, ставлення до укрмови загалом терпиме. То хто ж винен, що Батько міст Руських спілкується переважно російською?

Скажете, що винна в тому майже чотирьохсотлітня політика русифікації російсько-совєцької імперії? Попса! Думка для бідних! Двадцять з гаком років відновлення Незалежности із сучасним розвитком телерадіомовлення та за відповідної пропаганди могли б це покрити з лишком, ще й встигнути надати мові гідного визнання та ваги. То може — брак національної самовизначеності киян? Нєа. Більшість російськомовних киян твердо вважають себе українцями. Ну то, може, просто людей в школі мови не вчили? Можливо. Але не їхня в тім вина. А винний у тому, що столиця України досі говорить російською, наш брат… західняк.

Дехто почне слиною бризкати: та Галичина — це П'ємонт України, Буковина — колиска української сучасної пісні, і взагалі: коли б не західняки — українська мова давно вже б вимерла. Але вишпортаймо колоду зі свого ока і розгляньмо її ретельніше. Вихідців із Західної України у столиці не половина, та чвертка точно. І щодня кількість заробітчан-западенців, що з'їжджаються до столиці на ПМП (постійне місце проживання), дедалі зростає — станьте вранці на залізничному причалі й самі постежте за потягами, що приходять зі Львова та Ужгорода. Додайте до них ще "переїзних" та "відряджених": коли така юрба збирається в Римі чи Мадриді, це відразу дається чути! А в Києві що? А то, що саме вихідці з Тернопілля, Львівщини та Франківщини, корчачи з себе офіґенних інтеліґентів, першими починають "виламуватись" на російській, навіть коли їх про це зовсім і не просять.

Саме наш брат ґаліцус (Від нім. Galicius — зневажливе назвисько мешканців Галичини) першим починає соромитися власної самобутньої говірки, почуваючи себе "селом", а тому, вбравши "фірмові" лахи, намагається у Києві якнайшвидше розчинитися у натовпі і мовно в ньому не виокремлюватися. Доходить до гірко-смішного, коли люди при знайомстві "чтокають" і "какають" одне з одним російською, а по хвилині балачки з'ясовують, що вони вихідці з… сусідніх сіл Прикарпаття.

І ось такий буцім патріот зі штучною зашкарублою меншовартістю потрапляє в російськомовний робочий колектив. Людина, зрозуміло, відчуває психологічний неспокій, тиск: нове оточення, нові люди, інший ритм життя. Однак, замість того, аби говорити як вмієш, вона намагається щось сплітати на російській, як їй здається, мові. За рік часу з такого "бійця" виходить "порядний" столичанин, що розмовляє на "чєлавєчєскам язикє". Одним абориґеном стало менше. Проте, одним рагулем більше: діалектичних, звуковимовних особливостей, усталених зворотів (тим паче при переході на споріднену мову) можна не позбутися до кінця життя — вже в генах сидить. Тож вирахувати такого "обрусілого" легко з двох перших його калічених слів.

Ось і виходить, що головними поширниками суржику в Києві є навіть не москвини, котрі поступово вчать українську, і не кияни, котрі в переважній більшості своїй добре володіють двома мовами , а… неудовбенні патріоти з Галичини. Ось і маємо, що замість приросту україномовного елементу в столиці розлазиться суржикомовний покруч по самому українському, бляха, П'ємонті — Галичині: коли такий новий кієвскій Чортюк або Шкодич приїздить на шинку та кутю до рідного галицького села, і родина дивується, де ж він таких модних незрозумілих слівців набрався ? то він вже, бач, учоний, і йому пальця в рот не встромляй!
Зараз ви читаєте новину «Як галичани Київ зросійщують». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

95

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути