На перший матч України у фінальній стадії Єврочемпіонату, а тим паче на стартовий матч домашнього ЄВРО вирішив поїхати ще весною. Квитків не дістав, але не розчарувався і вирішив дивитися поєдинок нашої футбольної дружини проти шведів у фан-зоні.
У понеділок по обіді вирішую діставатися з Черкас до столиці автостопом. Так більше вражень і романтики. Благо зі мною в неділю згодилася поїхати знайома, замість відпочивати з друзями на дачі. О 15.00 я і Дарина вже "стопили" біля черкаської дамби через Дніпро. За 15 хвилин після трьох відмов нас на "Таврії" підібрало подружжя, що мабуть вже святкувало сапфірове весілля. Вони перевезли нас через Дніпро, а самі поїхали на дачу, що в селі з назвою "Дєньги".
Далі нас підібрав чоловік, що на "Газелі" розвозив селами хліб. Розмова зав'язалася за футбол, а перейшла на політику. Я не хотів собі псувати справді святковий настрій цією темою, тому й не дискутував. Віддав цю можливість Дарині, а сам тільки кивав головою. Чоловік на "Газелі" віз нас недовго, але довіз куди треба було, тобто до "кільця", яке в нас іменують "Золотоніським". Звідти лежала пряма дорога на Київ.
Радувала погода, хоч і була спека. Зупинилося декілька автівок, але безгрошівців не взяли. Згодом на "Фіаті" нас підібрав Сергій із Василькова. З ним ми ледь не всю дорогу говорили про футбол, але Дарина на задньому сидінні відверто нудьгувала, тому доводилося інколи міняти теми. Часто нас обганяли автівки із символікою нашої збірної, що плюсувало до вже й так хорошого настрою. Помітно зросла кількість авто з європейськими номерами.
Якщо не дивитися трансляцій, або не слухати гучних розмов чоловіків у транспорті, то в Черкасах про Євро-2012 можна і не почути. В Київській області ЄВРОатмосфера відчувається вже з Борисполя. Багато символіки, людей у формі команди України, громадський транспорт в кольорах футбольного свята, вітальні білборди та сітібокси.
Сергій довіз нас аж до станції метро "Голосіївська". Справжня атмосфера ЄВРО 2012 нас спіткала вже в метро. Першими іноземними фанами, що ми їх зустріли тут же, виявилися німці. Шестеро дядьків, на вигляд всім за 40, чекали того ж потяга, що й ми. Поспілкувалися, побажали одне одному успіхів і приємного відпочинку, та сфотографувалися.
На метро Льва Толстого надибали і двох юних шведів, але хлопці були чомусь невеселі. Дарина припустила жартома, що вони ще тверезі. Ми посміялися, але тверезий швед того дня, як виявилося пізніше, справжня рідкість.
Як тільки вийшли з метро... Всюди символіка Євро. Люди в кольорах України. Шведів зовсім мало. Їх більше можна побачити в барах навколо Олімпійського.
Біля стадіону роздають шарфи "Україна вперед!". Беремо по одному. Розглядаємо, що написано на ньому не "Україно, вперед!", а "Україна — вперед!" - логотип партії Королевської. Ховаю обидва в наплічник. Ще волонтери Королевської проводили опитування іноземців, але суті його я не дізнався.
Проходимо колоною за дівчатами-барабанщицями до площі перед стадіоном. Відділяємося і йдемо на "прохідну". Троє шведів з пивом йдуть поруч. Запитують англійською:
"Українець? Скільки років вашому Шевченкові? 45? В нас є Златан! Перемога за нами!" - далі додають, мабуть, якісь образи в бік нашого капітана незрозумілою мені мовою.
"Ваш Златан схожий на гусака. І нічого, хлопці, на жаль, для вас, в нього сьогодні не вийде. Він хоч і молодший, але Шевченко його накрутить і заб'є вам два голи",- кажу їм англійською пророчі слова.
Хлопці обурилися: мабуть не вважають, що Ібра схожий на гусака. Почали ще активніше жестикулювати і кричати.
"Заспокойтеся хлопці — з посмішкою сказав я, - хай все вирішиться там", - показую на стадіон. Ми обійнялися. Побажали один одному успіху і сфотографувалися.
На трибуни стюарти вже запускали людей. Обшукували металодетекторами і вручну. Біля стадіону дислокувався наряд кінної міліції.
Зустріли поляків — вони сказали, що вболівають сьогодні за нас. Шведів же тим часом біля Олімпійського більшало. І хлопці, і дівчата тільки з пивом в руках, або "після пива". Наші фани фотографуються зі шведами. Подекуди чути перегуки "Україна! Україна!".
Йдемо на Хрещатик до фан зони. Дорогою зустріли португальців та бразильців. Поки дісталися Хрещатика, розпочався матч між Англією та Францією.
На вході до фан-зони нас перевіряють стюарти. Просять увімкнути фотоапарат, відкрити всі відділення в наплічнику. Знаходять у мене міні-дезодорант. Просять викинути в урну, поруч те ж саме просять зробити шведського вболівальника. Дарині сказали викинути літрову пляшку з водою. Відходжу, переховую дезодорант в іншу кишеню, швед викидає, бо в нього він не "міні". Викидаємо й воду. Заходимо. Згадую, що в мене не знайшли маленький ніж, який я брав в дорогу, щоб різати хліб і овочі. Та, зрештою, я не мав у той день нікого різати. Кількість людей у фан-зоні важко оцінити "на око". Десятки тисяч.
Одразу при вході на бордюрі сидять три нідерландських вболівальники. П'ють пиво і голосно сміються. Голландців легко ідентифікувати за футболками. Хлопці кажуть, що сьогодні вболіватимуть за наших. Але додають: "тільки сьогодні".
Для шведів організували спеціальні зони, "шведські куточки". Їжу і напої продавали за "еври" шведські продавці. Проте не нехтували вони й гривнями. В шведських куточках поставили столики. Сміття шведи, втім як і переважна більшість, кидали просто під ноги.
Спочатку я думав, що у фан зоні не можна курити. Можна. Палили хто де хотів. А от щодо пива, якого там, мабуть, за хвилину випивали тонну, то варто сказати окремо.
У фан зоні продавали лише "Львівське 1715". Казали, що є десь і "Карлсберг" і сидр "Сомерсбі", але я ніде не бачив. Всі пили Львівське. 0,5 л. Львівського в пластиковій пляшці коштувало аж 20 гривень! Що, між тим, не заважало фанам купувати його цілими ящиками.
Запитую у шведів як їм наше пиво.
"Доволі непогане, але що ж 20 гривень коштує. Ми зранку таке ж купували за 5. То таке футбольне свято і нічого дивного немає, що пиво дороге", - відповідає шведський вболівальник, років 40 у футболці Хенріка Ларсона. Після того цікавиться чому "Олімпійський" назвали "Олімпійським".
Згадую, що "1715" в супермаркеті біля мого дому в Черкасах чи не найдешевше і йду спробувати напій для фанатів за 20 грн. Купую у "шведському куточку" у продавця Деніела.
Пиво так швидко розбирають, що воно не встигає охолодитися.
Не обійшлося на Хрещатику й без "Юлі -волю". Декілька бабусь гупали пластиковими пляшками і скандували "Юля фрі". Німецькі вболівальники перепитали в мене, що вони кричать. Їм почулося "Юля — фрік!".
Знову зустрічаємо нідерландців. З ними найбільше охочих сфотографуватися. Розмовляю з темношкірим голландським фаном.
"Мені дуже подобається ваша країна, але більшість людей такі похмурі, не посміхаються", - закінчує розмову фанат "помаранчевих". Після того його "колеги" кидають димову шашку з помаранчевим димом.
Нідерландців я без сумніву назвав би найпозитивнішими вболівальниками. Вони дуже вигадливі. Ми зустріли хлопців у помаранчевих смокінгах і такого ж кольору туфлях. А ті, що сиділи біля входу до фан-зони взагалі почали брати гроші за фото з ними і до кінця другого тайму матчу Англія — Франція назбирали 127 гривень.
У матчі Англії та Франції майже вся київська фан-зона вболівала за нічию. Що врешті й сталося.
До нашого матчу у фан-зоні вже й місця мало було. За даними ЗМІ було 150 тисяч вболівальників. Не можу не погодитися. Погодився б і з більшою цифрою. Як співали гімн - то було добре чути.
Не знаю чи варто писати про сам матч. Всі ви все бачили самі. Забив Ібрагімович. Я зумом фотоапарата почав шукати шведські групи вболівальників, щоб побачити їхню реакцію. Не знайшов. Шведських фанатів в той день я більше не бачив.
Шкода, що не дуже ми вміємо організовано вболівати. Максимум, що виходило — поскандувати "Україна! Україна!" і співати "Червону руту". Але коли Андрій забив перший гол, то весь Хрещатик і майдан скандували "Шева! Шева!". В повітря полетіло пиво за 20 грн. І молоді липи на Хрещатику аж тряслись.
Україна перемогла в першому для нас матчі на ЄВРО. Опівночі ми запитали на вокзалі за потяг до ст. ім. Шевченка. Найближчий о 8 ранку. Знову зустріли "помаранчевих", що брали квитки на "Хюндай". Біля вокзалу надибали маршрутку до Кременчука. Платимо водієві по 50 грн. Відправлення о 2.00. Йдемо купити води в маркет. Подекуди ще скандують "Україна!". Дуже багато людей з символікою збірної, всі вітають одне одного.
Більша частина пасажирів в маршрутці, як виявилося, теж з футболу. Телефонували, хвалилися друзям. О 4.00 вже знову були на Золотоніському кільці. Тут нас підбирає чоловік на бусі. Їде у Варшаву, але не на футбол, а по роботі.
"Як там наші вчора?" - запитує. Ми хвилин 5 розказували про враження.
"Оце молодці! А той хряк нагадав, що програємо. На ковбасу його! І найшли ж десь такого Фунтика на 4 центнери", - сміється водій.
3 
1
Коментарі
19